Серед спірних правовідносин, що виникають між сторонами під час виконання договорів підряду/надання послуг поширеними є спірні правовідносини щодо кількості/обсягу/вартості виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно наслідком таких спорів є необхідність встановлення в судовому порядку фактичних результатів щодо кількості/обсягу/вартості виконаних робіт (наданих послуг) з урахуванням тих, що були узгоджені між сторонами на момент укладання договору/додаткових угод (у разі їх укладання).
У справі за № 910/11215/20 пропонуємо проаналізувати висновки господарських судів, якими розглядалися спірні правовідносини за договором субпідряду, а встановленню підлягали наступні обставини:
- щодо наявності підстав для відмови замовника від договору;
- розмежування та з’ясування виконання субпідрядником основного обсягу робіт і додаткового обсягу робіт за договором;
- визначення виникнення обов’язку в замовника оплатити їх вартість, зазначену в актах виконаних робіт.
Саме у цій частині ВС справу було відправлено на новий розгляд до суду 1-ої інстанції для встановлення відповідних обставин.
Рішенням суду 1-ої інстанції, залишеним без змін рішенням апеляційного суду субпідряднику було відмовлено в задоволенні його позову з мотивів відсутності обов’язку в замовника зі сплати обсягу додаткових робіт, що не були узгоджені сторонами за договором підряду, водночас щодо виконання основного обсягу робіт за вказаним договором суди попередніх інстанцій зробили висновки, що субпідрядником не підтверджено їх фактичне виконання.
Субпідрядник не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій подав касаційну скаргу, яку касаційний суд задовольнив частково, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості зі сплати основного обсягу робіт та в цій ухвалив нове рішення мотивуючи наступним.
Касаційний суд звернув увагу на необхідності дотримання сторонами загальних положень щодо змісту договору підряду та його виконання з посиланням на висновки в постановах ВС, які сформовані з питань застосування норм ст. 853, 882 ЦК України:
- про обов’язок замовника прийняти роботи з моменту отримання повідомлення підрядника про їх готовність до передачі;
- про оформлення фактів передачі-приймання робіт актом, підписаним підрядником та замовником та про право на підписання в односторонньому порядку підрядником акту за наявності відмови замовника підписати акт про що вчиняється відповідний запис;
- про визнання судом недійсним акту, який підписаний підрядником в односторонньому порядку за наявності обґрунтованих мотивів відмови замовника від підписання акту виконаних робіт;
- про виникнення прав у підрядника на оплату за виконані роботи та обов’язку в замовника на їх оплату лише у разі наявності реального їх виконання за договором та відсутності обґрунтованої відмови від прийняття робіт та відмови від підписання акту замовником;
- про встановлення факту порушення замовником договірного зобов’язання у випадку відмови останнього приймати виконані підрядником роботи та підписувати акт виконаних робіт за відсутності у нього обґрунтованої відмови та незаявлення про недоліки в таких роботах;
- про встановлення фактів направлення підряднику замовнику актів виконаних робіт та отримання їх останнім, після спливу строку для їх підписання та за відсутності надання обґрунтованої відмови від їх прийняття та підписання акту виконаних робіт, строк виконання договірного зобов’язання з оплати є таким, що настав, і за відсутності здійснення оплати у встановлені договором строки сума з оплати виконаних робіт отримує статус заборгованості, яка в подальшому стягується в судовому порядку.
В справі за № 910/11215/20 судами попередніх інстанцій встановлено, що субпідрядником за договором складено акти за основним обсягом робіт та окремо за додатковим обсягом робіт.
При цьому встановлено, що усі вказані акти замовником не підписано та зазначені в актах роботи не оплачено, натомість замовником субпідряднику направлено лист щодо надання обґрунтованості виконання ним додаткових робіт, при цьому не наведено обґрунтованої відмови від прийняття основного обсягу виконаних робіт через їх неналежне виконання субпідрядником та відмови від підписання акту, однак суди попередніх інстанцій не звернули увагу на цю обставину, оскільки якщо замовником визнавалися виконані роботи за основним обсягом згідно договору, то позовні вимоги у цій частині підлягали задоволенню, а відповідна сума заборгованості з оплати виконаних робіт – стягненню у судовому порядку.
Судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішень відхилено підписані субпідрядником в односторонньому порядку акти виконаних робіт, при цьому не обґрунтовано причини відмови замовника від їх підписання, які не визнавалися судом недійсними.
Водночас, суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на невідповідність актів виконаних робіт виконаним роботам, вказаних в актах підписаних із безпосереднім замовником, які фактично виконані підрядником за основним договором підряду, а не субпідрядником за договором субпідряду.
Щодо відсутності обов’язку замовника з оплати обсягу додаткових робіт на підставі актів, підписаних в односторонньому порядку субпідрядником, касаційний суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій стосовно відсутності в матеріалах справи доказів, якими б сторонами узгоджувався обсяг додаткових робіт, що підлягали виконанню за договором, отже у замовника не виник обов’язок щодо їх оплати після виконання субпідрядником.
З огляду на висновки ВС цілком логічним є висновок, що при розгляді спорів із відповідних правовідносин кожна сторона договору підряду повинна зосереджуватися не лише на виконанні свої договірних зобов’язань із забезпеченням документального їх підтвердження, а зважати на дії/бездіяльність свого контрагента щодо виконання ним договірних зобов’язань та документально фіксувати факти їх вчинення/невчинення.
З повагою,
Людмила Максименко
адвокат ID Legal Group
