Питання реальності господарських операцій платників під час оскарження рішень податківців, прийнятих за результатами перевірок, набувають нової актуальності з огляду на активне відновлення та проведення відповідних перевірочних заходів.
Судова практика щодо висновків КАС ВС з питань підтвердження реальності господарських операцій платників в межах оскарження рішень податківців, які базуються на висновках податківців за результатами перевірочних заходів є сформованою та загалом полягає в тому, що правові наслідки для платника у вигляді виникнення права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального вчинення господарських операцій з придбання товарів /робіт/ послуг) у контрагентів з метою їх використання у своїй господарській діяльності (наявність ділової мети), що зумовлює фактичний рух активів, зміну зобов`язань/власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту господарських операцій, відображеному в укладених платником із контрагентами договорах та складених на їх виконання первинних документах.
При цьому, наявність порушеної кримінальної справи /обвинувального вироку по контрагенту платника не визнається адміністративними судами «беззаперечним» фактом, що однозначно вказує на відсутність реального характеру всіх господарських операцій, проведених між платником та контрагентами (як постачальниками, так і покупцями).
Разом із тим, у вказаному питанні КАС ВС були внесені окремі, на наш погляд, суттєві корективи вже сформованих висновків судової практики і полягають вони в застосуванні преюдиційного характеру висновків суду, викладених у мотивувальній частині обвинувальному вироку стосовно контрагента платника в кримінальній справі, який вказає на відсутність наміру обвинуваченого на ведення господарської діяльності, передачі ним установчих документів іншим невстановленим особам та відсутності факту підписання будь-яких документів, пов’язаних з господарською діяльністю, що як наслідок є підставою для невизнання судом первинних документів, складених за результатами господарських операцій платника із належними доказами реальності господарських операцій.
Так, у постанові КАС ВС від 28.11.2023 у справі № 822/6021/15 зроблено висновок, що, вирок суду в кримінальному провадженні стосовно посадової особи контрагента платника або стосовно самого платника, що набрав законної сили, є обов`язковим та підлягає врахуванню адмінсудом, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. До яких суд відносить і дії обвинуваченого під час ведення господарської підприємства та підписання ним документів, які стосуються такої діяльності.
Касаційний суд дійшов висновку, що «фіктивний директор» контрагента передавши усі фінансові документи іншим невстановленим особам, не мав наміру здійснювати господарську діяльність, як було встановлено вироком у кримінальному провадженні, відповідно в подальшому фактично не підписував договір із платником, документи бухгалтерського та податкового обліку, які платником надано до суду в якості доказів виконання господарських операцій, що унеможливлює їх прийняття судом в якості належних та допустимих доказів реальності господарських операцій, а також формування на їх підставі даних податкового обліку та виникнення права платника на податковий кредит.
Слід наголосити, що в постанові від 05.03.2024 по справі № 640/15530/19 КАС ВС позицію сформовану по справі № 822/6021/15 містяться висновки щодо преюдиційного характеру вироків у кримінальних справах, якими були затверджені угоди про визнання винуватості особи у вчиненні злочину. За висновками касаційного суду юридичне (доказове) значення під час розгляду адміністративної справи мають включені до вироків висновки суду, що обвинувачений не мав наміру здійснювати господарську діяльність та не підписував договори і первинні документи на виконання господарських операцій.
Ухвалюючи постанову КАС ВС в справі № 640/15530/19 зазначив на необхідності надання судами оцінки документам первинного бухгалтерського та податкового обліку щодо їх відповідності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які висуваються до первинного документа, зокрема, чи наявний в цих документах обов`язковий реквізит – особистий підпис та інші дані особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, у тому числі й дані особи, щодо якої наявний вирок в кримінальному провадження із встановленням фактів відсутності намірів ведення господарської діяльності, що вказують на нереальність господарських операцій.
Відтак, у судовій практиці намічається чергова хвиля коригувань висновків судів під час розгляду спорів щодо оскарження рішень податкових органів та необхідності доказування платниками реальності господарських операцій із контрагентами з урахуванням обставин, встановлених вироками у кримінальних справах щодо фіктивного підприємництва та визнання винуватості особи, яка в подальшому здійснювала господарські операції.
З повагою,
Олег Нікітін, адвокат
керівник судової практики
ID Legal Group
