Стаття опублікована в журналі «Юрист&Закон» № 1
Звітний 2022 та 2023 роки Звітування про КІК беззаперечно запам’яталися, численними запитами, що робити коли контролер КІК втратив статус резидента України, чи повинен нерезидент України звітуватись про КІК в Україні?
Слід зупинитись на дефініції норми ст. 392 Податкового кодексу України (надалі за текстом КПУ). За ст. 392 КІК – це будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи – резидента України відповідно до правил, визначених цим Кодексом (п.п. 392.1.1 п. 392.1. ст. 392 ПКУ).
Контролюючою особою КІК відповідно до п.п. 392.1.2. п. 392.1. ст. 392 ПКУ визнається також фізична або юридична особа -резидент України, що є прямим або опосередкованими власниками (контролерами) такої іноземної компанії – КІК.
Основними зобов’язаннями контролерів КІК у порядку передбаченому податковим законодавством є складання та подання Повідомлення та Звіт про КІК до контролюючих органів в Україні та сплата податків з прибутку КІК в Україні.
Отже, з аналізу наведеного законодавства українські правила КІК застосовуються виключно за умови наявності статусу податкового резиденства України у фізичної особи, що є прямим або опосередкованим власником (контролером) КІК.
Податкове резидентство — це статус, який визначає юрисдикцію, у якій особа має обов’язок сплачувати податки.
Критерії визначення резидентського статусу закріплюються на двох рівнях: на рівні національного податкового законодавства ПКУ та на рівні міжнародного договору – Конвенцій між Україною та іноземними країнами про уникнення подвійного оподаткування.
Відповідно до податкового законодавства України п. 14.1.213 ст. 14 ПКУ:
в) фізична особа – є резидентом, якщо має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
За таких обставин умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів в Україні фізичної особи є реєстрація особи як суб’єкта підприємницької діяльності.
Як можливо пересвідчитись як в українському податковому законодавстві так і у міжнародних договорах про уникнення подвійного оподаткування присутнє посилання на «місце постійного проживання в країні», «постійне житло» на «центр життєвих інтересів», як на категорію, що допомагає визначити резидентський статус фізичної особи для цілей її оподаткування та дає змогу визначити право конкретної держави оподатковувати таку фізичну особу.
Як наводилось вище, Україна визначає місцем знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи саме в Україні якщо фізична особа зареєстрована як суб’єкта підприємницької діяльності – ФОП в Україні.
Узагальнюючи українські законодавчі правила КІК, можна зробити висновок, що від визначення податкового резидентства України залежить визнання іноземної компанії КІК в Україні, а власників КІК відповідно контролерами з обов’язками подавати повідомлення, Звіт про КІК та сплачувати податки з прибутку КІК в Україні за ст. 392 ПКУ.
Між тим, законодавство України не передбачає процедури підтвердження втрати громадянином статусу податкового резидента України за критеріями, які не пов`язані з оформленням ним виїзду на постійне місце проживання за кордон, та відсутня форма довідки про статус податкового нерезидента України. Отже, визначення податкового резидентського статусу в Україні визначається та доводиться особою самостійно з дотриманням вимог, що зазначені вище.
Таким чином, відповідно до положень п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ фізична особа визнається (самостійно або за участі податкового органу) податковим нерезидентом, то норми ст. 392 ПКУ (правила КІК) у такому випадку не застосовуються, а у контролерів КІК відсутній податковий обов’язок за ст. 392 ПКУ подавати Звіти про КІК до контролюючого органу в Україні.
З повагою,
Олена Дащенко
консультант з міжнародного оподаткування
ID Legal group
