На практиці доводиться зустрічати ситуації, в яких засновник-нерезидент збільшує статний капітал підприємства за рахунок раніше наданої йому кредитної позики та накопичених відсотків по позиці. В даному матеріалі розглянемо можливість проведення такого збільшення, чи виникає в такій ситуації податок на репатріацію, та як враховувати сплачений податок у збільшенні статутного капіталу.
Правовий статус товариств, порядок їх створення, права та обов’язки їх учасників, діяльності та припинення, регулює Закон України від 06.02.2018 р. № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275).
В ст. 18 Закону № 2275 встановлено порядок збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів. Відповідно до даної статті при прийнятті рішенням загальних зборів учасників можна збільшити статутний капітал за рахунок додаткових вкладів. Обмеження щодо внесення вкладів у негрошовій формі не передбачено.
Отже закон про товариства дозволяє нам збільшити статутний капітал за рахунок процентів за раніше наданою позикою засновником.
В податковому кодексі України, можна знайти визначення про корпоративні права, а саме, це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі юридичної особи, право на управління даною особою, та отримання дивідендів, та інші права передбачені законом (пп. 14.1.90 Кодексу).
Відповідно до .п. 14.1.267 Кодексу Позика, це кошти, які надаються резидентами або нерезидентами, товариству на певний строк із зобов’язанням сплати процентів та повернення суми позики.
Як вказує нам п.п. 14.1.206 Кодексу проценти, це дохід, який сплачується на користь кредитора (нараховується) позичальником, як плата за користування позикою.
Відповідно до п.п. 134.1.1 Кодексу об’єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток, який визначається шляхом коригування фінансового результату визначеного у фінзвітності.
Кодекс не містить різниць для коригування фінрезультату, по операціями із збільшення статутного капіталу нерезидентом – позикодавцем за рахунок кредиторської заборгованості. Отже, такі операції відображаються згідно з правилами бухобліку.
А от щодо податку на репатріацію, то тут виникає дохід у нерезидента. Так, відповідно до п.п. «а» п.п. 141.4.1 Кодексу для цілей оподаткування такими доходами є, зокрема, проценти, що сплачуються на користь нерезидента. І в нашому випадку в момент зарахування однорідних вимог при внесенні процентів в статутний капітал та зменшення кредиторської заборгованості по процентах, таке зарахування прирівнюється до виплати доходів нерезиденту. Про це неодноразово зазначали податківців в публікаціях в «ЗІР».
Проте, постає питання, що робити з сумо сплаченого податку. Відповідь можна знайти в п.п. 141.4.2 Кодексу. Так, відповідно до даного підпункту особа яка сплачує такий податок за нерезидента утримують податок з таких доходів, їх суми та за їх рахунок.
Отже, зі суми таких відсотків резидент має утримати податок за рахунок нерезидента, а це означає, що в рахунок збільшення статутного капіталу потрібно зараховувати суму за мінусом податку на репатріацію.
Зауважимо, що починаючи з липня 2020 року, в зв’язку із внесенням змін Законом № 786-IX від 14.07.2020, а саме оскільки виплата доходу нерезиденту здійснюється у негрошовій формі, то база оподаткування нерезидентським податком визначається із застосовуванням натурального коефіцієнта за формулою:
Пс = СД х 100 / (100 – СП) – СД,
де: Пс — сума податку до сплати;
СД — сума виплаченого доходу;
СП — ставка податку.
Таким чином, оскільки грошова виплата процентів відсутня, в зв’язку з тим що в нас відбувається зарахування зустрічних однорідних вимог, то відповідно потрібно застосувати дану формулу, при нарахуванні податку.
Отже, при здійснені внеску в статут товариства процентів по позиці від засновника-нерезидента, потрібно зменшити тикай внесок на суму податку на репатріацію, про це також варто зазначити в протоколі загальних зборів учасників.
З повагою,
Вячеслав Коморний
податковий аудитор ID Legal Group
