Сьогодні поговоримо про висновки постанови КАС ВС від 19.11.2024 (справа № 160/2202/24) щодо оскарження ППР, яким податковим органом нараховані штрафні (фінансові) санкції за порушення норм законодавства в сфері РРО.
В акті фактичної перевірки податківцями було встановлено порушення платником норм закону про РРО щодо непроведення розрахунків за товари із використанням РРО на повну суму його вартості та видання покупцям відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків).
У позові платник вказував, що податковий орган під час перевірки зробив помилкові висновки, що продавцем здійснюється продаж товарів за ціною нижчою, ніж зазначена на цінниках, тобто здійснюється проведення операції з продажу товару «не на повну суму вартості» у зв’язку із зменшенням такої вартості на суму надання послуги до електронних книг. Податківцями перевірялися усі РРО, видані фіскальні чеки, розрахункові звіти, залишок коштів після проведення розрахункових з операцій на кінець кожного дня, не встановлено фактів нестачі або надлишку коштів в касах за перевіряємий період, порушень ведення обліку розрахункових операцій чи невідповідності сум операцій сумам, вказаним в розрахункових документах, що в цілому спростовує вказані висновки податкового органу.
Платником заперечено надання будь-яких послуг із доступу до електронних книг, оскільки покупці товарів самостійно придбавали доступ до електронних книг та завантажували їх на власні гаджети. Платник зауважив, що інформація про можливе порушення платника як підстави для проведення фактичної перевірки ґрунтувалася на інформації, яка була зазначена в доповідні записці про отримання інформації з мережі інтернет щодо непроведення розрахунків на повну вартість товарів, оскільки деякі споживачі, які придбали товар у платника, в мережі інтернет залишали негативні відгуки, що у фіскальних чеках вартість товару вказана менша ніж в ціннику та міститься інформація про додаткову товарну позицію «комплект книг в електронному вигляді».
Також платник у позовній заяві в якості підстав для обґрунтування позовних вимог, зокрема зазначено про проведення перевірки з порушенням її порядку враховуючи відсутність в наказі «податкової» інформації про порушення платником законодавства за яким здійснюється контроль податковими органами, що слугувала підставою для проведення цього виду перевірки та посилання на норми ПК України, що визначають правову сутність підстави.
Суд 1-ої інстанції прийнятим рішенням позов платника задовольнив мотивуючи тим, що наказ про проведення фактичної перевірки містить зазначення норм ПК України щодо підстави фактичної перевірки, але не містить дійсної «податкової» інформації, що визначена податковим органом у якості підстави для проведення перевірки.
Під час розгляду справи податковим органом не доведено, яка саме «податкова» інформація є підставою для перевірки, що вказує на формальний підхід в оформленні наказу, оскільки за відсутності підстави відсутні повноваження на її проведення. А доповідна записка, копія якої наявна в матеріалах справи, не містить жодної інформації про можливі порушення платником законодавства, лише зазначення норм податкового законодавства щодо призначення перевірки. Тобто, податковим органом використовувалася інформація для встановлення порушення, яка не була отримана під час проведення перевірки.
При цьому, суд прийшов до висновку, що відсутність визначення в наказі підстави для проведення перевірки свідчить про протиправність, навіть без визнання його у судовому порядку протиправним.
Апеляційним судом за результатами розгляду апеляційної скарги податкового органу скасовано рішення суду попередньої інстанції у зв’язку із зміною мотивувальної частини рішення, оскільки його рішення мотивовано виключно висновками щодо протиправності наказу про проведення перевірки через порушення порядку її проведення за відсутності правової підстави, в свою чергу прийняттям нового рішення про задоволення позову апеляційний суд мотивував тим, що погоджується із висновками суду 1-ої інстанції про необґрунтованість підстав для призначення та проведення фактичної перевірки, водночас апеляційним судом у прийнятому рішенні сформовано висновки про недоведеність податковим органом фактів порушення платником здійснення розрахунків на неповну суму вартості товару за відсутності в матеріалах справи таких доказів.
Податковим органом у зв’язку із незгодою з рішеннями судів попередніх інстанцій подано касаційну скаргу, яку частково задоволено враховуючи зміну мотивувальної частини постанови апеляційного суду з урахуванням висновків, сформованих в постанові КАС ВС у цій справі в частині висновків про необґрунтованість наказу про проведення фактичної перевірки та неправомірності її проведення податковим органом з наступною мотивацією.
КАС ВС в постанові від 19.11.2024 у цій справі застосував висновки сформовані в іншій постанові ВС від 26.03.2024 (справа № 420/9909/23) щодо критеріїв надання оцінки правомірності наказу з дотриманням вимог про наявність підстави для проведення фактичної перевірки при посиланні пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а також розмежування питань щодо наявності підстави, її достатності та зазначення в наказі як виконання вимог щодо оформлення наказу (коментар: в публікаціях Блогу міститься аналіз висновків вказаної постанови ВС).
Так, зокрема висновки постанови ВС від 26.03.2024 полягають у тому, що пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України містить визначення однієї підстави, яка може бути застосована податковим органом в наказі про проведення фактичної перевірки і посилання на вказану норму ПК України (допустимий обсяг інформації про підставу проведення фактичної перевірки) в наказі у якості зазначення підстави за відсутності деталізації її сутності не вказує не істотний недолік наказу або його протиправність, оскільки під час судового розгляду встановлюється також дійсна наявність підстави щодо отримання «податкової» інформації, яка може зазначатися наприклад у листах, доповідних чи службових записках, отриманих податковими органами.
В спірних правовідносинах по справі № 160/2202/24 КАС ВС враховано, що підставою для призначення і проведення фактичної перевірки стала доповідна записка структурного підрозділу податкового органу, в якій містилася інформація про можливі порушення платника, що отримана з джерела інтернет ресурсу, а також про проведений аналіз інформації із баз даних податкового органу, при цьому судами попередніх інстанцій не встановлено наявність недоліків у вказаній доповідній записці або недостатній обсяг «податкової» інформації, наявної в податкового органу, яка визначена підставою для проведення перевірки.
У зв’язку із цим, Касаційний суд зробив висновок, що недоліки в оформленні наказу не можуть бути підставою для визнання протиправності та скасування ППР.
Водночас, Касаційний суд погодився із висновками апеляційного суду про відсутність в матеріалах справи доказів, наданих податковим органом на підтвердження його доводів про встановлення порушення платника щодо здійснення розрахунків за товар на неповну суму його вартості, про яке зазначалося в Акті перевірки за відсутності документального підтвердження таких фактів під час проведення перевірки, що зумовлює підстави для визнання протиправності та скасування ППР, яким нараховано штрафні санкції.
З викладеного вбачається сталість правового висновку ВС про застосування норм ПК України з врахуванням допустимого обсягу інформації щодо підстави проведення фактичної перевірки щодо посилання на норми ПК, як дотримання виконання вимоги щодо оформлення наказу, що в свою чергу зумовлює необхідність судам під час судового розгляду спірних правовідносин встановлювати факти наявності порушень платників та їх документального підтвердження заважаючи на доказі, що підтверджують такі обставини.
З повагою,
Людмила Максименко
адвокат ID Legal Group
