Стаття опублікована в журналі «Юрист&Закон» № 4
Однією із «законних» схем уникнення надмірного оподаткування під час продажу нерухомого майна тривалий час вважалась схема продажу такого майна від фізичних осіб без реєстрації підприємницької діяльності. Суть її полягала у застосуванні звільнення від оподаткування або застосуванні зниженої ставки податку для операцій з продажу нерухомого майна. В ході перевірок податкові органи неодноразово намагались доводити платникам податків, що діяльність з систематичного продажу носить ознаки підприємницької діяльності та потребує відповідного оподаткування. Проте, щоразу знаходяться бажаючі вчергове випробувати колесо фортуни на собі.
Так, у грудні 2024 року Верховний Суд України (ВСУ) розглянув справу, суть якої якраз і зводилася до визначення правового статусу платника податків – фізичної особи чи фізичної особи-підприємця (ФОП) та, як наслідок, виникнення обов’язку оподаткування доходів за відповідними нормами ПКУ. Це рішення є важливим для розуміння позиції суду до розмежування підприємницької діяльності та звичайної діяльності фізичної особи, оскільки на сьогодні така правова конструкція все частіше застосовується до більш дрібних угод, що реалізуються фізичними особами (наприклад, систематичний продаж товарів на різних маркетплейсах).
Суть справи
Позивач (ФО) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, які нараховували значні податкові зобов’язання та штрафні санкції. Позивач наполягав, що його діяльність не мала ознак підприємницької і не підлягала оподаткуванню як діяльність ФОП.
Суд першої інстанції відхилив позов, визнавши правомірність дій податкової. Однак Другий апеляційний адміністративний суд скасував це рішення та задовольнив позов Позивача, наголосивши, що ДПС не надала достатніх доказів підприємницького характеру діяльності Позивача.
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу ДПС, скасував рішення апеляційного суду та підтвердив об’єктивність висновків першої інстанції.
Аргументація Верховного Суду
Верховний Суд, задовольнивши касаційну скаргу податкового органу, звернув увагу на наступні ключові аспекти:
- Характер діяльності як ключовий фактор для визначення статусу. Верховний Суд зазначив, що діяльність Позивача мала систематичний характер та була спрямована на отримання прибутку. Це відповідає критеріям підприємницької діяльності, наведеним у статті 42 Цивільного кодексу України та статті 177 ПКУ.
- Відповідальність за податкове декларування. Суд наголосив, що Позивач, здійснюючи діяльність, яка приносила постійний дохід, зобов’язаний був зареєструватися як фізична особа-підприємець та декларувати свої доходи у відповідному порядку. Незалежно від форми виплати або типу договору, фактичні економічні обставини є основою для податкового зобов’язання.
- Застосування принципу верховенства права. Суд підкреслив, що принцип верховенства права включає вимогу прозорості та передбачуваності у застосуванні податкового законодавства. Позивач мав розуміти правові наслідки своєї діяльності та виконувати свої податкові обов’язки.
Розмежування статусів фізичної особи та ФОП
У своєму рішенні Верховний Суд надав важливі роз’яснення щодо критеріїв, за якими визначається статус фізичної особи чи ФОП. Зокрема, суд наголосив, що діяльність, яка має такі характеристики, як: систематичність, організованість та мета отримання прибутку, є підприємницькою, незалежно від факту реєстрації суб’єкта як ФОП.
Ці критерії дозволяють податковим органам здійснювати належний контроль та оподаткування навіть у випадках, коли фізична особа ухиляється від реєстрації як підприємець. Такий підхід є важливим для забезпечення справедливості у податкових відносинах та запобігання ухиленню від сплати податків.
Головними висновками цього рішення, які варто усвідомити, є:
- Фізичні особи, які здійснюють систематичну діяльність з метою отримання прибутку, мають обов’язок сплачувати податки незалежно від свого правового статусу.
- Формальна реєстрація як ФОП не є єдиним критерієм для визначення підприємницької діяльності.
- Податкові органи мають право вимагати сплати податків навіть у разі відсутності реєстрації як підприємця, якщо доведено, що діяльність відповідає ознакам підприємництва.
На нашу думку, рішення ВСУ з огляду на чинне законодавство, є логічним та справедливим. Воно акцентує увагу на сутності діяльності, а не на формальностях, що є надзвичайно важливим у сучасному правозастосуванні, однак, воно також викликає декілька важливих питань.
Необхідність вдосконалення регуляторної бази. Податкове законодавство України залишається складним і неоднозначним для пересічного громадянина. Варто розглянути можливість спрощення норм, які регулюють критерії підприємницької діяльності, та запровадження прозорих механізмів для самозайнятих осіб.
Захист прав добросовісних платників. Незважаючи на законність рішення, суди мають ретельно враховувати конкретні обставини кожної справи, щоб уникнути порушення прав осіб, які не мали наміру ухилятися від сплати податків, але могли діяти через незнання або правову невизначеність. У перспективі доцільно було б розробити механізми, які б стимулювали фізичних осіб до добровільної реєстрації як ФОП та сплати податків. Наприклад, це можуть бути податкові пільги чи спрощення процедур реєстрації. slot gacor
З повагою,
Тетяна Савчук
керівник практики ТЦУ та аудиту
ID Legal Group
