Діяльність суб’єктів господарювання, пов’язана з організацією азартних ігор є особливим видом господарської діяльності, що регулюється окремим законом про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор (далі – Закон) та здійснюється на підставі ліцензій на провадження такої діяльності, які видаються уповноваженим компетентним органом у цій сфері.
До квітня 2025 року відповідними повноваженнями з видачі та анулювання (наразі повноваження щодо припинення дії) ліцензій було наділено КРАІЛ, яка згідно із відомостями ЄДР з 02.04.2025 року перебуває в стані припинення, натомість з 09.04.2025 року ці повноваження виконуються Держагенством України ПлейСіті (державний орган, діяльність якого спрямовується Кабміном через Міністра цифрової трансформації).
Норми Закону, у тому числі регулюють підстави та порядок анулювання (припинення дії) ліценцій, виданих суб’єкту господарювання у разі допущених порушень вказаного закону, зокрема у випадку несплати/прострочення плати щорічного платежу за видану ліцензію більше двох місяців.
Щодо суб’єктів господарювання, яким КРАІЛ було анульовано ліцензії у період 2024 рік органами прокуратури в різних регіонах подано в інтересах КРАІЛ до господарських судів позовні заяви про стягнення з таких суб’єктів господарювання заборгованості з щорічної плати по анульованим (недіючим) ліцензіям.
Як вбачається, в ЄДРСР наявна постанова КГС ВС від 27.02.2025 р. (справа за № 916/1559/24), в якій розглядалися такі спірні правовідносини.
Слід зазначити, що справа № 916/1559/24 КГС ВС за касаційною скаргою прокуратури щодо порушення правил предметної юрисдикції передавалася на розгляд до ВП ВС для вирішення «виключної правової проблеми» щодо порядку предметної юрисдикції (підсудності) спору, який виник між КРАІЛ та суб’єктом господарювання про стягнення заборгованості щодо щорічних платежів за ліценції згідно з позовною заявою, яка була подана місцевою прокуратурою.
Однак, за результатами розгляду касаційної скарги місцевої прокуратури ВП ВС в постанові від 05.02.2025 р. зауважила, що доводи прокуратури стосуються наявності в спірних правовідносин між КРАІЛ і суб’єктом господарювання, як учасниками господарських відносин, щодо стягнення накопиченої заборгованості з щорічних платежів за ліцензії, що були анульовані суб’єктом їх видачі.
При цьому акцентовано увагу, що КГС не наведено змісту «виключного правового проблемного питання», яке стосується предметної юрисдикції спору, щодо якого існують перешкоди або труднощі у вирішенні касаційним судом під час розгляду касаційної скарги, чи наявні суперечливі/неоднозначні розуміння при застосуванні норм процесуального закону, прогалин в законодавстві або має місце різне застосування норм, що сформовані у висновках постанов ВС.
Як наслідок ВП ВС виснувала про відсутність «виключної правової проблема», оскільки КГС ВС має достатні повноваження для вирішення питання про правильне визначення предметної юрисдикції (підсудності) спору господарському суду у зв’язку із цим, справа підлягає поверненню до КГС ВС для продовження розгляду в межах встановлених повноважень та перевірки правильності висновків судів попередніх інстанцій та встановлених ним обставин.
КГС ВС у справі № 916/1559/24 за результатами касаційної скарги прокуратури залишив без змін ухвалу суду 1-ої інстанції та постанову апеляційного суду, якою було підтримано висновки суду 1-ої інстанції про наявність підстави для закриття провадження у зазначеній справи, оскільки спір, що виник у даній справі не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, тобто не є господарським спором.
Мотиви з яких виходив КГС ВС під час розгляду спору у вказаній справі полягали в тому, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про непідсудність такого спору зважаючи на сутність спору, суб’єктний склад його учасників та характер спірних правовідносин, які однозначно вказують на наявність між КРАІЛ та суб’єктом господарювання «публічно-правового спору», що підлягає розгляду адміністративними судами відповідно до встановленої предметної юрисдикції.
Слід зазначити, що висновки КГС ВС в справі № 916/1559/24 стали правозастосовними для розгляду спорів даної категорії справ, в яких розглядалися подібні спірні правовідносини, зокрема в постановах КГС ВС від 11.03.2025 р. (справа за № 903/497/24); від 12.03.2025 р. (справа за № 922/2158/24), від 15.04.2025 р. (справа за № 910/5933/24) також міститься посилання на висновки КГС ВС в справі № 916/1559/24.
Окремо хочемо зазначити, що фахівці ID Legal Group також забезпечували супровід в судовому порядку спору та представництво інтересів суб’єкта господарювання «В», що здійснює організацію та проведення азартних ігор в залах гральних автоматів за ліцензіями на проведення такої діяльності та ліцензіями на гральні автомати в іншій господарській справі, в якій провадження було відкрито господарським судом за позовом місцевої прокуратури в інтересах держави в особі КРАІЛ (як спеціально уповноваженого у відповідній сфері господарської діяльності) до суб’єкта господарювання «В» про стягнення коштів, визначених як заборгованість з щорічних платежів за ліцензії, що були анульовані КРАІЛ.
Позиція прокуратури в позові ґрунтувалася на тому, що по-перше, оскільки спірні відносини, пов’язані із здійсненням господарської діяльності з організації та проведення азартних ігор, то тому між сторонами виникло господарське зобов’язання щодо сплати щорічних платежів за ліцензії, по-друге, після анулювання КРАІЛ (позивач) ліцензій, які були видані суб’єкту господарювання (відповідач), цей державний орган не має публічно-владних повноважень та не може жодним чином впливати на суб’єкта господарювання щодо спонукання його сплати заборгованості за анульовані ліценції.
В свою чергу, суб’єктом господарювання «В» було подано до суду відзив на позовну заяву разом із клопотанням про закриття провадження в справі. Так, заперечуючи проти позову цим суб’єктом господарювання зазначалося наступне:
- по-перше, незважаючи на здійснення суб’єктом господарювання діяльності з організації і проведення азартних ігор у взаємовідносинах з КРАІЛом виникли відносини відповідно до бюджетного законодавства, оскільки сплата щорічних платежів за ліцензії здійснюється до держбюджету;
- по-друге, у відносинах, які виникли між КРАІЛом та суб’єктом господарювання, сторони не наділені повноваженнями за домовленістю змінити строки та розмір сплати щорічних платежів за ліцензії, оскільки це визначається нормами Закону;
- по-третє, КРАІЛ не має права розпоряджатися коштами, що надходять від суб’єкта господарювання (щорічні платежі за ліцензії), натомість цей державний орган наділено повноваженнями здійснювати контроль за повнотою та своєчасністю їх надходження до держбюджету;
- по-четверте, КРАІЛ у правовідносинах із суб’єктом господарювання щодо сплати щорічних платежів за ліцензії виступає як суб’єкт владних повноважень, що виключає виникнення між ними будь-якого господарського зобов’язання;
- по-п’яте, Законом не передбачено норм щодо виникнення обов’язку щодо сплати щорічних платежів за ліцензії після їх анулювання КРАІЛ, як і не передбачено норм щодо підстав та порядку формування заборгованості з вказаних платежів;
- по-шосте, у КРАІЛ відсутні повноваження та права щодо стягнення в судовому порядку із суб’єкта господарювання заборгованості за ліцензії після прийняття рішення про їх анулювання, відповідно й місцева прокуратура не має підстав для звернення до суду із вказаним позовом;
- по-сьоме, порушення місцевою прокуратурою предметної юрисдикції щодо звернення із позовом до господарського суду та обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки спір не підлягає розгляду господарським судом за правилами господарського судочинства, оскільки має ознаки властиві для «публічно-правового» спору.
Натомість, під час розгляду судом 1-ої інстанції справи місцевою прокуратурою до суду було подано клопотання про зупинення провадження в справі до розгляду справи № 916/1559/24, яка на момент заявлення вказаного клопотання перебувала на розгляді ВП ВС.
Однак, у зв’язку з тим, що справу № 916/1559/24 було повернуто для продовження розгляду до КГС ВС, якою розглянуто касаційну скаргу місцевої прокуратури та перевірено правильність висновків судів попередніх інстанцій, в справі, яка супроводжувалася фахівцями ID Legal Group, судом 1-ої інстанції було поновлено провадження в справі за заявою представника суб’єкта господарювання «В».
В подальшому, розуміючи безперспективність поданого позову місцевою прокуратурою було подано клопотання про закриття провадження в справі, зважаючи на непідсудність даного спору господарському суду, яке також підтримано суб’єктом господарювання «В», оскільки до суду разом із відзивом на позовну заяву подавалося аналогічне клопотання.
За результати вказаних клопотань сторін, провадження в господарській справі судом було закрито.
Разом з тим, за заявою місцевої прокуратури дану справу ухвалою господарського суду було передано для розгляду до адміністративного суду за територіальною та предметною підсудністю.
Однак враховуючи. що КРАІЛ згідно із відомостями із ЄДР знаходиться в стані припинення, інформація щодо подальшого підтримання місцевою прокуратурою відповідного позову наразі не відома.
З повагою,
Людмила Максименко
адвокат ID Legal Group
