Із набранням чинності Закону України від 09.11.2023 №3453, з 08.12.2023 р. було скасовано мораторій на проведення податкових перевірок та розширено перелік критеріїв відбору суб’єктів підприємницької діяльності для планових документальних перевірок. З 01.12.2024 р. також були розпочаті документальні перевірки платників єдиного податку І та ІІ груп. Крім різноманітних документальних (планових, позапланових) перевірок додалися різні запити податкової щодо надання письмових пояснень різних господарських операцій за тривалий проміжок часу. Багато підприємств вже відчули на собі податковий тиск, який з кожним днем тільки зростає.
«Особливої» уваги, безперечно, як і завжди, удостоюються високодохідники, підприємства що входять у фінансово-промислові групи, проводять та декларують контрольовані операції.
В сьогодняшній публікації хочемо зупинитися на діловій меті в контексті контрольованих операцій. Часто в гонитві за прибутком, підприємства забувають про необхідність її ідентифікації та належного документування щодо контрольованих операцій. Податківці все частіше починають задавати платникам питання не лише щодо факторів, які впливали на ціноутворення в контрольованих операцій, але й щодо доцільності взагалі співпраці з контрольованим контрагентом. Особливо це актуально у випадку, якщо послуги, які надаються таким контрагентом можуть бути виконані самостійно силами штатних працівників платника податків, можуть не містити чітких ознак потреби в таких послугах – тобто вигоди від їх придбання не отримані відразу внаслідок здійснення таких КО. Саме через це за наслідками податкових перевірок і слідує виключення витрат на послуги маркетингу, реклами, консалтингу, ведення обліку тощо, якщо не бачать їх економічної доцільності та прямої пов’язаності із господарською діяльністю платника податків. Наприклад, при залученні нерезидента до послуг облікового характеру, потрібно довести, що такі функції фізично або технічно не можуть бути виконані самостійно і власне сама послуга є необхідною для підвищення ефективності роботи підприємства.
Також варто відмітити, що податкові органи все частіше докладають максимум зусиль, аби зібрати доказову базу, яка би підтверджувала можливість чи неможливість виконання послуги самим нерезидентом, в тому числі отримують інформацію щодо: співробітників нерезидента та залучених підрядників, вартості їх послуг та кваліфікації, наявності у нерезидента активів матеріальних та нематеріальних (в тому числі дозволів, ліцензій, сертифікатів та інших підтверджень належної компетентності та спроможності), за допомогою яких такі послуги можуть виконуватись. І такі докази є вагомими аргументами в тому числі і в судових спорах.
Дедалі частіше і судді в своєї рішеннях спираються на наявність ділової мети в тих чи інших господарських операціях як основу для прийняття вмотивованого рішення щодо наявності чи відсутності підстав для формування тих чи інших витрат, врахування в обліку здійснених господарських операцій.
Ділова мета — це економічно обґрунтована причина здійснення операції, яка має на меті реальний економічний результат для підприємства. Йдеться не про формальне оформлення угоди, а про її реальну користь: зростання прибутку, збереження активів, розширення ринків чи оптимізацію витрат. Така операція не повинна бути спрямована виключно на мінімізацію податкових зобов’язань.
Серед основних аспектів ділової мети можна зазначити:
– Економічну доцільність: операція має сприяти досягненню конкретного результату — підвищенню доходів, зменшенню витрат, покращенню ефективності, навіть якщо це відбувається не в поточному звітному періоді, а в перспективі.
– Підтвердження мети: платник податків повинен мати документи або інші докази, що підтверджують економічну логіку угоди.
– Не лише податкова вигода: якщо єдиною метою є зниження податків -така операція може бути поставлена під сумнів.
– Ризики без ділової мети: угоди без чіткої економічної мотивації можуть бути визнані фіктивними, що тягне за собою значні податкові донарахування.
Особливостями контрольованих операцій є не лише їх вартісне вираження – більше 10 млн. грн. з контрагентом. Найбільша увага до ділової мети приділяється у взаємодії з пов’язаними особами або компаніями з офшорних чи ризикових юрисдикцій. У таких випадках податкові органи ретельно аналізують економічну логіку та реальні результати операцій. Останнім часом податкова також практикує надсилання різноманітних запитів щодо розкриття та одержання інформації по операціям в країни- юрисдикції компаній-нерезидентів, з якими взаємодіють українські платники податків. Потрібно зазначити, що в цьому напрямку ДПС має значні успіхи. Отримана інформація використовується потім в якості доказової бази для висновків, які потім втілюються в актах та податкових повідомленнях-рішеннях.
Прикладами ділової мети можуть бути:
– розширення виробництва або збільшення обсягів реалізації;
– зниження витрат на логістику чи виробництво;
– впровадження інноваційних технологій;
– залучення нових клієнтів або вихід на нові ринки;
– зміцнення конкурентних позицій тощо.
Основними критеріями, на які звертає увагу податкова:
- Обґрунтованість цін: чи відповідають ціни ринковому рівню;
- Економічна логіка: чи має операція зрозуміле економічне пояснення;
- Реальний результат: чи принесла операція користь підприємству.
Концепція ділової мети особливо актуальна для контрольованих операцій та обґрунтовуваних операцій, які передбачають 30% коригування фінансового результату неконтрольованих операцій з нерезидентами, зареєстрованими у певних юрисдикціях чи які мають специфічну організаційно-правову форму.
Отже, розуміння та обґрунтування ділової мети є важливими для забезпечення законності та ефективності контрольованих операцій, а також для уникнення податкових ризиків.
З повагою,
Тетяна Савчук, аудитор
керівник практики ТЦУ та аудиту
ID Legal Group
