Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Адвокатський запит. Чи має місце розголошення відомостей податкового кримінального провадження? – Микита Задорожний, адвокат ID Legal Group

Продовжуємо низку публікацій стосовно проблем отримання стороною захисту відомостей, які вона має намір використовувати в якості доказів у податковому кримінальному провадженні.

Найчастіше діяльність сторони захисту по збиранню доказів асоціюється з отриманням тих відомостей і документів, в яких прямо вказується на правомірність дій підзахисного.

Але особливість здійснення захисту в податкових кримінальних провадженнях полягає в тому, що дуже часто ефективний захист неможливо вибудувати без доведення незаконності походження відомостей, що використовуються стороною обвинувачення.

Відтак, величезна доля зусиль адвоката присвячується саме цьому питанню, але, знаючи про всі свої огріхи, і сторона обвинувачення, і причетні до цього інші органи державної влади та їх посадові особи (що не відносяться до сторони обвинувачення) чинять достатньо серйозний опір адвокату в цьому напрямку його діяльності.

Незважаючи на те, що більшість джерел використовуваних стороною  обвинувачення відомостей (а отже і тих, походження яких цікавить захист) створюється задовго до відкриття кримінального провадження і не у зв’язку з ним, одним з найулюбленіших способів державних органів не дати інформацію адвокату за його запитом є посилання на те, що і цей орган, і його посадові особи не мають права розголошувати таємницю слідства, оскільки не мають відповідного дозволу слідчого.

В  той же час, така відмова постає необґрунтованою та незаконною з огляду на наступне.

Дійсно, відповідно до ч.1 ст.222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Однак, ч.2 ст.222 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу.

Таким чином, обов’язок не розголошувати відомості досудового розслідування та можлива відповідальність за порушення такого обов’язку виникають лише за одночасної наявності щонайменше трьох таких умов:

1) наявність кримінального провадження, у якому здійснюється досудове розслідування, про недопустимість розголошення відомостей якого можна було б попередити певних осіб;

2) фактичне попередження слідчим особи, якій стали відомі відомості досудового розслідування, про обов’язок не розголошувати їх без дозволу;

3) попереджена особа повинна брати участь у кримінальному провадженні, про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування у якому її було попереджено.

Втім, найчастіше двох з таких умов на момент відмови у задоволенні адвокатського запиту не існує.

Тому, по-перше, при загальному посиланні на норму КПК України, відмоване містить посилання на належні обставини її застосування, а саме: наявність письмового попередження слідчим або прокурором посадових осіб державного органу про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні.

По-друге, чинним КПК України (п.25 ч.1 ст.3) наводиться вичерпний перелік форм участі у кримінальному провадженні, але здебільшого виявляється,що ані відповідний державний орган, ані його представники (посадові особи) не є учасниками жодного кримінального провадження, отже взагалі не можуть бути попередженими про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, а відтак і не мають відповідного обов’язку.

Отже, у переважній більшості випадків обов’язок щодо нерозголошення конкретних відомостей, запитаних адвокатом, є надуманим і обґрунтовані ним відмови надати змістовну відповідь є порушенням гарантій адвокатської діяльності і перешкоджанням їй.

 

З повагою,

Микита Задорожний

адвокат ID Legal Group