У власників (юридичних чи фізичних осіб) авторських прав на певні об’єкти інтелектуальної власності час від часу можуть виникати проблемні ситуації, що пов’язані із порушенням їхніх прав іншими особами. Наприклад, у особи – володільця авторських прав на твір,нерідко трапляються ситуації поширення (розповсюдження) його твору в мережі інтернет без згоди законного правовласника (або автора).
В цьому разі постає питання, як компенсувати шкоду власнику авторських прав і на основі яких критеріїв визначати її розмір.
Використання іншою особою твору без згоди його законного власника є порушенням норм ЦК України та Закону про авторське право/суміжні права.
Приписами цього Закону (п."г" ч. 2 ст. 52) передбачено, що у разі порушення авторських прав суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації власнику твору, і, також, в цій нормі зазначається про те, у який саме спосіб та у якому розмірі має визначатись розмір відшкодування за порушення авторського права власника.
У разі виявлення правовласником факту незаконного використання його авторських прав він може звернутися із відповідним позовом до суду із вимогою заборонити певній особі використовувати та поширювати у будь-якій формі та у будь-якій спосіб його об’єкт інтелектуальної власності (твір), а також, відповідно вимагати компенсацію за порушення його прав.
Нормами Закону про авторське право/суміжні права передбачено, які види рішень, зокрема, може постановити суду разі виявлення порушення авторських прав власника.
Особа, яка є власником твору (об’єкту інтелектуальної власності) в залежності від певних конкретних фактичних обставин на власний розсуд має право обрати спосіб судового захисту його права на твір (об’єкт інтелектуальної власності), з урахуванням варіантів, що передбачені законом, включаючи такі, як стягнення відшкодування за порушення авторських прав, припинення дій, що порушують права, компенсація збитків тощо.
Згідно висновків Верховного Суду, що наведені у постанові від 08 липня 2019 року у справі № 922/2507/18 окремим питанням, що потребує вирішення під час дослідження судом усіх обставин справи є визначення розміру компенсації за порушення авторського права як особливого способу його захисту. Розмір відшкодування встановлюється судом у межах заявлених позивачем вимог, та, він також, залежить від характеру порушення, ступеню вини порушника (відповідача) та інших обставин. Зокрема, береться до уваги: обсяг та тривалість порушення (одно- чи багаторазове незаконне використання об`єкта авторського права); обсяг розміру збитків, які були завдані власнику авторських прав (потерпіла особа); розмір доходу, який міг бути отриманий в результаті вчинення правопорушення; кількість потерпілих осіб внаслідок допущеного порушення; цілі відповідача щодо незаконного використання твору; наявність в минулому вчинення відповідачем порушень виключного права відповідної особи (власника об’єкту інтелектуальної власності); спроможність відновлення попереднього стану та визначення потрібних для цього заходів тощо. Відповідні обґрунтування стосовно визначення розміру компенсації з урахуванням вищевказаних обставин, що підлягали з’ясуванню під час розгляду справи судом, мають бути обов’язково зазначені в судовому рішенні.
Так само, положеннями Закону про авторське право/суміжні права встановлено, що при порушенні будь-якою особою авторського права/суміжних прав, правовласник має право подавати позови до суду про компенсацію збитків (матеріальної шкоди), включаючи втрачену вигоду, або стягнення доходу, який був одержаний незаконно особою внаслідок порушення ним авторського права/суміжних прав.
Тобто, даними приписами Закону передбачено наступні два способи цивільно-правового захисту авторського права/суміжних прав: відшкодування збитків та виплату компенсацій.
Відшкодування збитків краще застосувати тоді, коли хоча б приблизно можна визначити розмір збитків, які зазнав власник внаслідок незаконного використання його твору (об’єкта інтелектуальної власності). Наприклад, відомо яку кількість дисків із твором незаконно реалізував (використав) порушник, у випадку, якщо цю інформацію встановити не є можливим доцільно розглядати компенсацію як гідний альтеративний спосіб цивільно-правового захисту авторського права, зокрема її можна застосувати у випадку, коли твір було лише розміщено в мережі інтернет без тиражування. Однак слід зауважити, що враховуючи сучасні реалії швидкого поширення інформації, що потрапляє в мережу інтернет тиражування твору відбувається із надпотужною швидкістю.
Крім того,доцільно звернути увагу на наступне: підчас встановлення суми такої компенсації суд має ретельно дослідити та перевірити усі обставини і докази на їх підтвердження, які дозволяють визначити орієнтовний розмір шкоди, яка була завдана внаслідок незаконного використанням об’єкта авторського права, та в даному випадку з’ясувати: суму можливої винагороди за аналогічне використання спірного твору на умовах ліцензійного договору, яка встановлювалася суб’єктом авторських прав за попередніми угодами або відповідає усталеній практиці в даній сфері; обсяг порушення (одноразове чи багаторазове використання спірних об’єктів) тощо.
Отже, компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб’єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб’єкт такого права доводити не зобов’язаний. Вибір способу судового захисту прав інтелектуальної власності має визначатись особою індивідуально з врахуванням обставин кожного окремого випадку.