Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Проблеми визначення судової юрисдикції у спорах, що виникають при проведенні публічних закупівель, – Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group

Процедура публічних закупівель не дивлячись на свою популярність щодо її застосування суб’єктами господарювання або фізичними особами супроводжується також й різними спірними ситуаціями, що виникають під час її застосування.

В свою чергу, чітка та виважена стратегія судового захисту порушеного права залежить не тільки від підготовки суб’єктом господарювання або фізичною особою необхідної доказової бази, а й від сформованої актуальної судової практики, яка міститься в ЄДРСР.

Особи, які застосовують  процедуру публічних закупівель у випадку, якщо вважають, що їх права порушені реалізують право на захист шляхом звернення до суду в залежності від їх статусу, обставин справи, а також суті спору, до господарського або адміністративного суду. 

При реалізації цього права важливо чітко визначитися із судовою юрисдикцією розгляду даної категорії справ.

Оскільки у разі, якщо позивач звернеться до суду, який не компетентний розглядати даний спір, то може мати місце відмова у відкритті провадження, або відкрите провадження в подальшому може бути закрите судом, якщо буде встановлено, що спір не підлягає розгляду в юрисдикції цього суду.

Для особи, яка подала позов до суду, у даному випадку негативними наслідками є зайво понесені витрати та згаяний власний час.

Пропонуємо для аналізу наступну судову практику.

У постанові Великої Палати ВС від 29.01.2019 року в справі за № 819/829/17 (К/9901/42669/18) зазначена наступна правова позиція: «в ході встановлення предметної юрисдикції справ суди зобов’язані  виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, оголошених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі».

Зокрема, зазначено про те, що до повноважень адміністративних судів відповідно до положень  КАС України належать спори щодо рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень при  виконанні ними державно-владних або управлінських функцій. До управлінських функцій, в даному випадку, можна зокрема і віднести право уповноваженого суб’єкта приймати рішення, формувати вимоги, які можуть стосуватись прав та обов’язків відповідних суб’єктів господарювання або фізичних осіб. Наприклад, державний орган при оголошенні початку процедури проведення публічної закупівлі може вказати в ньому вимоги до можливих учасників, які хочуть приймати участь в тендері (вимоги до пакету документів, які потрібно подати, досвід виконання певних робіт, наявність відповідної матеріальної бази тощо). Ці вимоги відповідно є обов’язковими для потенційних учасників тендеру, якщо вони мають бажання приймати в ньому участь, в даному випадку таке рішення має владно-управлінський характер, отже, особа, право якої порушено у зв’язку із проведенням процедури публічної закупівлі державним органом або іншим суб’єктом владних повноважень мають звертатись до адміністративного суду, оскільки наявні ознаки публічного-правового спору.

Разом із тим, після проведення публічної закупівлі між державним органом та переможцем тендеру може бути укладений господарський договір, предметом якого є виконання певних робіт, надання послуг, виробництва та/або поставки товарів. Тобто, у цьому випадку між суб’єктом владних повноважень і переможцем тендеру виникають   приватно-правові відносини, що характеризуються юридичною рівністю та майновою самостійністю їх учасників, присутністю майнового чи немайнового особистого інтересу  відповідного суб'єкта. Якраз ці категорії спорів підлягають розгляду в порядку  господарського судочинства. Дане узгоджується з приписами ГПК України, де зазначено,  що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці, крім тих правочинів, де стороною є фізична особа (юрисдикція цивільних судів), яка не являється ФОП.

Згідно правової позиції, що була викладена у постанові Великої Палати ВС від  14.05.2019 року в справі за № 918/843/17, державний орган або місцева рада у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження їх рішень чи бездіяльності щодо виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (або господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.

Отже, з урахуванням вище наведених правових позицій Верховного Суду, обов`язковим питанням при визначенні предметної судової юрисдикції справ є встановлення характеру порушеного права, зміст фактичних обставин справи, природи правовідносин, яка склалася між суб’єктами. Це все дасть змогу правильно встановити до якого саме суду необхідного звертатися за захистом своїх порушених прав або інтересів.