Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

«Гонорар успіху» адвоката як різновид додаткової плати за надані послуги, – Людмила Максименко, адвокат ID Legal Group для видання «Юрист&Закон»

Статтю опубліковано у журналі «Юрист&Закон» № 41

Договір про надання правової допомоги, укладений між адвокатом / адвокатським бюро / адвокатським об'єднанням (далі загальне умовне скорочення – адвокат) і клієнтом, однією з істотних умов передбачає оплату послуг, надаваних клієнту в межах цього договору.

Закон про адвокатську діяльність визначає основні вимоги до змісту договору про надання правової допомоги (далі – Договір НПД) і сутність гонорару адвоката.

У кожному окремому договорі НПД сторони на власний розсуд і за взаємною домовленістю узгоджують розмір, порядок обчислення та строки сплати вказаного гонорару, а також інші умови.

Розмір гонорару визначають з огляду на об'єктивні (обсяг послуг із надання правової допомоги / складність справи; кваліфікація та досвід адвоката, який надаватиме допомогу; фінансова спроможність клієнта тощо) і суб'єктивні (розумність і співмірність його розміру з витраченим часом адвоката на надання допомоги) вимоги.

І якщо з об'єктивними вимогами щодо формування розміру гонорару нібито все зрозуміло, то суб'єктивні викликають неоднозначність у їх розумінні та застосуванні.

У цій публікації пропонуємо до розгляду висновки КГС у справі № 903/781/21 (постанова від 28.07.2022 р.), у якій предмет спору стосувався використання в договорі НПД "гонорару успіху" адвоката (тобто внаслідок досягнення позитивного вирішення спору судом на користь клієнта).

Адвокатське об'єднання звернулося до господарського суду з позовом до клієнта про стягнення заборгованості за укладеним договором НПД на підставі прийнятого й підписаного клієнтом акта наданих послуг. Зокрема, несплаченою залишилася частина гонорару внаслідок досягнення позитивного вирішення спору судом за результатами юридичного супроводу справи адвокатом, як було передбачено в указаному договорі, а саме: зменшення суми стягнення заборгованості за укладеним договором із контрагентом.

Так, за результатами розгляду судами першої та апеляційної інстанцій у справі, що була предметом розгляду у відповідному спорі, суму заборгованості клієнта за договором із контрагентом було зменшено.

Натомість у справі № 903/781/21 суди попередніх інстанцій відмовили позивачу в позові з мотивацією, що вказана додаткова винагорода адвоката не є ціною договору, а за сутністю є саме "гонораром успіху", щодо якого в договорі НПД чітко не визначено порядку його обчислення і сплати, немає його визначення у твердій грошовій сумі. Водночас апеляційний суд не зменшив суму заборгованості клієнта перед адвокатським об'єднанням, а лише відмовив у задоволенні позову про стягнення.

Адвокатське об'єднання звернулося до касаційного суду зі скаргою на вказані судові рішення з обґрунтуванням порушення судами норм матеріального права згідно з ЦК УкраїниГК України та Закону про адвокатську діяльність, а також навів посилання на висновки постанов ВС у подібних правовідносинах.

Касаційний суд за результатами розгляду скарги адвокатського об'єднання скасував попередні судові рішення, а позовні вимоги задовольнив із таким мотивуванням.

Незважаючи на те що чинне законодавство не містить визначення терміна "гонорар успіху", ВП ВС у постанові від 12.05.2020 р. (справа № 904/4507/18) зробила висновок про можливість такого виду гонорару як форми оплати за надані послуги в договорі НПД.

Касаційний суд навів практику ЄСПЛ, у якій містяться висновки про використання у відповідному договорі з клієнтом "гонорару успіху" у вигляді відсотка від суми задоволеного судом позову.

Водночас Касаційний суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що сума додаткової винагороди адвоката не є ціною договору.

Термін "гонорар", наведений у чинному законодавстві є загальним і може охоплювати як основну, так і додаткову винагороду.

Клієнт же підписанням договору та актів наданих послуг прийняв надані послуги без жодних зауважень, чим визнав наявність у нього перед адвокатським об'єднанням грошового зобов'язання зі сплати додаткової винагороди, проте його не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за вказаним договором.

Отже, питання щодо визначення складових частин гонорару, його розміру, форм, порядку обчислення, строків і порядку сплати залежить лише від волевиявлення сторін і досягнення між ними взаємної згоди щодо вказаних положень договору НПД (застосування загального принципу свободи договору).

 

 З повагою,

Людмила Максименко

Адвокат IDLegalGroup