Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (далі – КАС) в рішенні від 02.04.2019 у справі №822/1878/18 висловив свою позицію щодо визначення Критеріїв ризиковості платника у листі Державної фіскальної служби України (далі – ДФСУ) від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.
Про це в своїй колонці на порталі ЮРЛІГА пише партнер ID Legal Group Олег Добровольський.
Зокрема, у вказаній постанові зазначено, що листи центрального органу виконавчої влади (далі – ЦОВВ), до якого і належить ДФСУ не відносяться до актів законодавства в розумінні норми ст. 117 Конституції України.
Податковим кодексом України (далі – ПК України), у редакції закону про внесення змін до цього Кодексу від 07.12.2017 № 2245, податківців було уповноважено «блокувати» в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (далі – Кабмін) реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 201.16 ПК України).
Законом України «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році», яким, зокрема, внесено зміни до п. 201.16 ПК України, доручено до 01.03.2018 Кабміну визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Крім того, Кабміну доручено у 3-х строк прийняти акти, необхідні для реалізації цього Закону, а також забезпечити приведення вже діючих актів законодавства у відповідність до цього Закону.
На виконання зазначеного вище закону Кабмін прийнято постанову від 21. 02.2018 № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі – Порядок № 117).
Отже, Кабміном затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та визначено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає податковий орган та надсилає на погодження Мінфіну.
Податковим органом було підготовлено лист від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18 ДФСУ, яким визначено критерії ризиковості платника.
Тобто, починаючи з третьої декади березня 2018 року податківці застосовують до платників податків критерії ризиковості закріплені у своєму листі.
Однак, КАС у своєму рішенні від 02.04.2019 у справі №822/1878/18 підтримав рішення судів 1-ої інстанції та апеляційний суд, якими встановлено безпідставність «блокування» реєстрації податкової накладної на підставі вказаного листа ДФСУ, яким визначено критерії ризиковості.
КАС, проаналізувавши аргументи податківців вважає, що зокрема листи ЦОВВ не належать до актів законодавства у розумінні статті 117 Конституції України. Отже, відповідно не можуть бути джерелом права, у тому числі, відповідно до адміністративного судочинства України. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, платником надано податківцям первинні документи, якими підтверджено «реальність» (фактичне здійснення) господарських операцій.
Прийняття будь-якого акта законодавства (акта індивідуальної дії), як акта правозастосування, має бути обґрунтованим та вмотивованим.
Акти законодавства (акти індивідуальної дії), якими затверджені критерії ризиковості здійснення операцій встановлюють норми права, які зачіпають (стосуються) прав, свободи та законних інтересів громадян та суб’єктів господарювання, і підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
З огляду на викладене вище, можливо зробити наступні висновки:
– вказаний лист ДФСУ не відноситься до актів законодавства;
– Критерії ризиковості платників повинні затверджуватися саме актом законодавства та підлягати державній реєстрації у встановленому порядку, і лише за цієї обставини вони можуть поширюватися на широке коло суб’єктів, а також встановлювати певні права та обов’язки платників та податкових органів.
Отже, на сьогоднішній день рішення Верховного Суду України від 02.04.2019 у справі №822/1878/18 є прецедентним і при наявності у платника податків належних доказів є важливим аргументом для формування своєї позиції та захисту порушених прав контролюючими органами.
