Стаття опублікована на порталі LIGA 360
У цій публікації поговоримо про застосування механізму поновлення платником пропущеного строку для подання адміністративної скарги на рішення податкового органу,передбаченого нормами ПКУ.
Статтею 56 ПКУ визначено загальний порядок оскарження рішень податкових органів, підстави, строки та порядок оскарження їх рішень.
Пункт 56.1 цієї статті ПКУ передбачає дві окремі процедури оскарження рішень податкових органів:
1) в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України як податкового органу вищого рівня;
2) у судовому порядку шляхом подання адміністративного позову до податкового органу про визнання протиправним і скасування прийнятого рішення податкового органу.
Платники з огляду на норми п. 56.1 ст. 56 ПКУ на власний розсуд визначають необхідність і доцільність послідовного застосування ним указаних процедур або застосування одразу процедури судового оскарження.
1. Рішення податкових органів, які підлягають оскарженню:
До рішень податкових органів, які визначають суми грошових зобов’язань і підлягають оскарженню, належать:
– ППР (з визначенням сум податкових зобов’язань та/або штрафних фінансових санкцій);
– рішення про застосування фінансових санкцій за порушення норм закону щодо регулювання підакцизних товарів (алкогольних, тютюнових виробів тощо);
– вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ;
– податкова вимога.
2. Порядок надсилання скарги в процедурі адміністративного оскарження:
– у паперовій формі засобами поштового зв’язку або в електронній формі засобами електронного зв’язку за потреби з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками й іншими доказами, що підтверджують доводи адміністративної скарги платника.
Зауважимо: надання до адміністративної скарги копій документів є необхідним та обов’язковим, оскільки документально підтверджує наведені в ній доводи платниката обґрунтовує їх.
3. Строки на застосування процедури адміністративного оскарження:
– Загальний строк на оскарження: 10 робочих днів із наступного дня після отримання платником податків ППР або іншого рішення податкового контролюючого органу, щооскаржується (п. 56.3 ст. 56 ПКУ).
– Спеціальний строк на оскарження: 10 календарних днів із наступного дня після отримання платником податків вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, рішення прозастосування штрафних санкцій з ЄСВ (абз. 6 ч. 4 ст. 25 Закону про ЄСВ).
Водночас нормою абз. 3 п. 56.3 ст. 56 ПК України закріплено право платника на поновлення пропущеного строку, установленого для подання адміністративної скарги.
Так, у разі закінчення строку на подання адміністративної скарги (тобто після спливу 10 робочих або 10 календарних днів, установлених для подання адміністративної скарги до ДПС України залежно від рішення податкового органу, що оскаржується) платник має право на подання адміністративної скарги разом із клопотанням пропоновлення такого строку та наданням документів, що підтверджують факт наявної поважної причини пропуску строку на подання відповідної скарги.
При цьому повноваження щодо поновлення такого пропущеного строку покладено на ДПС України як податковий орган вищого рівня, у разі якщо ним визнаєтьсяповажність причин пропуску встановленого строку.
Аналогічні приписи також містяться в затвердженому наказом Мінфіну від 21.10.2015 р. № 916 Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та іншими особами та їх розгляду контролюючими органами (далі – Порядок № 916).
Зауважимо: клопотання про поновлення строку для подання адміністративної скарги може бути складено як окремий документ, що додаватимуть до адміністративноїскарги, так і зазначатися в змісті та прохальній частині відповідної адміністративної скарги.
Здавалося б, норми ПКУ та Порядку № 916 забезпечують лояльний підхід до захисту прав платника шляхом можливості реалізації ним права на подання адміністративної скарги на рішення податкового органу після закінчення встановленого строку та за наявності поважних причин для його поновлення, однак жодним чином не визначають переліку поважних підстав (причин), які обов’язково визнаються ДПС України поважними для поновлення пропущеного строку.
По-друге, наявність у ДПС України дискреційних повноважень щодо визнання поважності причин пропущеного строку для подання адміністративної скарги платником створює підґрунтя для суб’єктивного підходу щодо визнання поважними причин пропуску такого строку.
По-третє,щодо деталізації цього механізму відсутні також роз’яснення та консультації податкових органів, які можна було б використати платнику під час підготовки клопотання про поновлення строку.
По-четверте, відсутня судова практика щодо визначення поважних причин для поновлення строку на подання платником адміністративної скарги на рішення податкового органу, у тому числі на рівні ВС.
Зауважимо: за відсутності поважності причин для поновлення строку для подання відповідної скарги платнику доцільно одразу переходити до застосування процедурисудового оскарження.
За такого регулювання платники стикаються з проблемою наявності механізму, щодо якого є невизначеність у можливості його реалізації.
Відповідно, платники за таких обставин змушені самостійно визначати, які обставини або причини підтверджують поважність пропуску встановлення строку для подання адміністративної скарги з наведенням обґрунтування їх наявності й поважності з наданням документів, які, на їх переконання, можуть підтвердити вказані обставини.
Зважаючи на те що в Україні третій рік поспіль триває повномасштабна війна з країною-агресором, до об’єктивних поважних причин пропуску строку на адміністративне оскарження можна віднести настання форс-мажорних обставин, які справді можуть завадити платнику подати до ДПС України скаргу на рішення територіального податкового органу та забезпечити надалі право платника податків на його адміністративне оскарження з поданням клопотання про поновлення пропущеного строку.
До форс-мажорних обставин можуть належати:
– воєнні дії та артилерійські обстріли, які зумовлюють руйнування будівель, споруд і приміщень; знищення рухомого та нерухомого майна, документів, у тому числі первинних і реєстраційних документів, бухгалтерських документів та фінансової звітності;
– затоплення або пожежа, що також зумовлені вказаними обставинами.
Документальне підтвердження таких фактів може забезпечуватися такими документами:
– заява про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронного органу, територіального підрозділу СБУ або прокуратури у відповідному регіоні з проханнямвизнати потерпілим із зазначенням детальної інформації про обставини втрати первинних й інших документів, рухомого чи нерухомого майна;
– наказ про створення комісії зі службового розслідування факту втрати первинних й інших документів та в разі складення на момент подання до податкового органу заяви(повідомлення) про втрату документів – акт за результатами його проведення та встановлення факту втрати документів;
– витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором, з будь- якого джерела, яким установлено обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення із зазначенням дати початку досудового розслідування(відкриття кримінального провадження);
– акт ДСНС про пожежу / про надзвичайну подію, складений комісії, до якої входить не менш як три особи, у тому числі представник територіального органу ДСНС, представник адміністрації (власник) об’єкта, потерпілий;
– звернення платника податків для отримання сертифіката щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і сертифікат, виданий ТПП України або її регіональними ТПП, яким засвідчується факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що видається протягом 7 днів із дня звернення суб’єкта господарської діяльності за його собівартістю);
– витяг із припинення права власності на об’єкт нерухомого майна (офісні, складські приміщення);
– роздруковане з Реєстру пошкодженого та знищеного майна інформаційне повідомлення про пошкоджене або знищене нерухоме майно, подане власниками такого майна;
– акт обстеження нерухомого майна, складений комісією за участю органів місцевого самоврядування чи військових адміністрацій на підставі заяв (повідомлень) громадян,підприємств, установ та організацій, інформації, отриманої із засобів масової інформації, від центральних органів виконавчої влади (ДСНС, Національної поліції), військовихформувань тощо;
– звіт про оцінку збитків – документ, що є результатом незалежної оцінки збитків, проведеної суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання (оцінювачем)відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”;
– наказ про проведення інвентаризації активів і зобов’язань та призначення інвентаризаційної комісії, протоколи інвентаризаційної комісії про проведення інвентаризації активів і зобов’язань, затверджені наказом суб’єкта господарювання та інвентаризаційні описи, складені за результатами проведення інвентаризації та затвердження результатів інвентаризації;
– довідка про загальну суму прямих і побічних збитків, завданих пожежею (артилерійськими/ракетними обстрілом/ами), а також про суму врятованих товарно-матеріальних цінностей;
– доповідні записки матеріально-відповідальних осіб, звіти осіб, відповідальних за охорону та збереження ТМЦ;
– письмові пояснення свідків події, що зумовила втрату первинних та інших документів, рухомого майна (ТМЦ) та нерухомого майна;
– фото-, відеозйомка об’єктів до та після подій, що зумовили втрату документів;
– інформація, повідомлення в ЗМІ та в офіційних і доступних джерелах інформації, у тому числі роздруковані з інтернет-ресурсів.
Зауважимо: указаний вище перелік не є вичерпним та залежить від конкретних обставин втрати первинних та інших документів для кожного платника індивідуальнозалежно від наявних фактичних обставин.
Крім того, варто зазначити, що приписи п. 44.5 ст. 44 ПК України також покладають на платника обов’язок подати до податкового органу за місцем основного облікуповідомлення про втрату (знищення або пошкодження) протягом 5 днів із дня настання вказаної обставини повідомлення про їх втрату, до якого також надаютьдокументи, що підтверджують такі форс-мажорні обставини.
Однак, зважаючи на достатньо обмежений строк для подання такого повідомлення, платник може надати документи із зазначеного вище переліку, які будуть унаявності в межах установленого строку.
Також серед підстав для поновлення строку можуть слугувати, наприклад:
– перебування особи, відповідальної за ведення бухгалтерського обліку, наприклад директора (за наявності у штаті виключно директора) або фізичної особи – підприємця на тривалому лікуванні через хворобу або отриману травму, у тому числі й за кордоном тощо (надають медичні довідки, копія виписка з історії хвороби, медичнийвисновок тощо);
– перебування вказаних посадових осіб за кордоном у статусі біженця (документи щодо фактичного місця проживання, документи, що підтверджують статус біженця, у тому числі видані консульством тощо);
– мобілізація вказаних посадових осіб до лав ЗСУ.
Проте важливо пам’ятати: якщо зі скаргою звертається представник платника, посилання на неможливість своєчасної реалізації прав платником через наведені вищевипадки нівелюється або потрібно підтверджувати, що представник був залучений перед самим поданням скарги.
ВИСНОВОК:
Узагальнюючи все зазначене вище, ураховуючи відсутність визначення в податковому законодавстві чіткого переліку поважності причин щодо поновлення строку на адміністративне оскарження платником рішень податкових органів, відсутня можливість визначити повний перелікдокументів, які, на переконання ДПС України, були достатніми для визнання поважними причин пропуску та підтвердження наявності підстав для поновлення строку на адміністративне оскарження.
Зрозуміло, у кожного платника залежно від дійсних обставин можуть виникати різні об’єктивні причини пропуску строку, відповідно, для його поновлення платником повинні надаватися документи, які фактично підтверджували б настання таких обставин, що зумовили їх пропуск.
Водночас саме від рішення ДПС України та дотримання об’єктивного розгляду наданих платником документів залежатиме визнання цим державним органом поважними причин пропуску платником строку на адміністративне оскарження.
З повагою,
Людмила Максименко
адвокат ID Legal Group
