Стаття опублікована на порталі LIGA 360
Недотримання строків повернення валютної виручки завжди було зоною ризику для багатьох суб’єктів господарювання (далі – СГД), діяльність яких пов’язана з імпортом товарів в Україну.
Сфера валютного регулювання є прерогативою НБУ, яка реалізується банківськими установами, а контроль у частині дотримання приписів закону про валюту платниками податків покладено на податківців.
Строки повернення валютної виручки, установлені для СГД, із 2021 року декілька разів змінювалися правлінням НБУ.
Крім того, з початком широкомасштабної агресії рф в Україні встановлено низку обмежень, зокрема й щодо строків повернення СГД валюти за імпортними операціями.
Водночас відступлення права вимоги за імпортним контрактом у межах строків, установлених НБУ, та зарахування зустрічних вимог із нерезидентом на повернення валютної виручки має наслідком звільнення імпортера від відповідальності, передбаченої законом про валюту за несвоєчасне повернення виручки.
Такий висновок вкотре було підтверджено КАС ВС у постанові від 28.05.2025 р. у справі № 340/10367/23, яким підтверджено законність рішення суду І інстанції про скасування ППР податківців Кіровоградської області.
Предметом спору в цій справі було оскарження ППР податківців, яким платнику нараховано валютну пеню в розмірі 21 млн.
Платник звернувся до місцевого адміністративного суду та просив скасувати спірне ППР із підстав відсутності можливості забезпечення контролю з його сторони за своєчасністю постачання товару через відступлення іншому резиденту України права вимоги на товар, який підлягав імпортуванню за укладеним ЗЕД-контрактом.
Місцевий суд задовольнив позовні вимоги платника на підставі висновку, що валютне законодавство допускає можливість зняття зовнішньоекономічної операції з валютного контролю (тобто завершення валютного нагляду банком за вказаними операціями) не лише у випадку фактичного виконання зобов’язань між резидентом і нерезидентом щодо імпортування товару та його оплати, а й у разі припинення таких зобов’язань іншим способом, передбаченим законом. Зокрема, таким способом може бути відступлення права вимоги чи зарахування зустрічних однорідних вимог з огляду на норми ЦК України.
Також місцевий суд зазначив про неможливість нарахування валютної пені через мораторій, що був запроваджений законом на період карантину COVID-19.
Апеляційний суд змінив мотивувальну частину рішення суду попередньої інстанції, без зміни його резолютивної частини. З мотивувальної частини рішення суду І інстанції було виключено висновки про відсутність можливості нарахування валютної пені в період “Ковідного мораторію”.
Мотивуючи висновки постанови, КАС ВС зазначив, що ВС у справі № 1340/3649/18 зробив висновок, що резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать приписам закону. У цій постанові також указано, що “припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України”.
Відступлення права вимоги у зовнішньоекономічному зобов’язанні є передбаченим законодавством правом сторін ЗЕД-контракту (договору) і жодним чином не суперечить принципам “свободи договору” та “підприємницької діяльності”. Передання права вимоги змінює особу кредитора в зобов’язанні, унаслідок чого саме новий резидент-кредитор набуває всіх прав й обов’язків за відповідною частиною зобов’язання, включаючи обов’язок щодо дотримання та виконання строків валютних розрахунків із контрагентом-нерезидентом.
Відповідно, особа – первісний резидент-кредитор, яка вибула із зобов’язання, не може нести відповідальність за відсутність постачання товару / сплату грошових коштів (залежно від виду зобов’язання первісного кредитора) після моменту відступлення ним права вимоги іншій особі, оскільки із цього моменту саме новий кредитор (резидент України) є стороною зобов’язання укладеного ЗЕД-контракту, на яку покладається обов’язок забезпечити своєчасне виконання зовнішньоекономічної операції.
ВИСНОВОК:
Таким чином, за наявності вказаних обставин відповідальність за порушення строків розрахунків має покладатися на нового резидента-кредитора, якому передано/відступлено право вимоги.
З повагою,
Олег Нікітін адвокат,
керівник судової практики ID Legal Group
