Стаття опублікована у журналі «Юрист&Закон» № 19
Розміщені в ЄДРСР судові рішення щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платників згідно прийнятих рішень податковими органами про застосування адміністративного арешту майна платника податків (далі – адмінарешт) є нерозривно пов’язаними із спорами про оскарження платниками податків наказів податкових органів про призначення перевірок.
Тривалий час судова практика щодо розгляду судами заяв податківців щодо підтвердження обґрунтованості адмінарешту була сталою, а також достатньо зрозумілою та очікуваною як для платників, так і для податкових органів.
Наразі в ЄДРСР розміщено постанову ВС від 23.02.2023 р. у справі № 640/17091/21, в якій суд відступив від раніше сформованих висновків, викладених в інших постановах ВС та сформував нову правову позицію щодо застосування правових норм під час відкриття провадження та розгляду справ про підтвердження обґрунтованості адмінарешту.
В силу приписів статті 328 КАСУ правова позиція ВС у цій справі підлягає врахуванню судами під час розгляду справ відповідної категорії, відповідно пропонуємо розглянути зміст правового висновку, який у ній сформовано.
Нагадуємо, що попередні висновки ВС в категорії справ щодо підтвердження обґрунтованості застосування адмінарешту за заявами податківців полягали в тому, що оскарження платником до суду наказу про проведення перевірки розглядалося судом як наявність між сторонами спору про право, що відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 283 КАСУ було підставою для відмови судом у відкритті провадження в справі.
У розглядуваній постанові, ВС проаналізував існуючу судову практику за якою суди відмовляли податковим органам у відкритті провадження за заявами щодо підтвердження обґрунтованості адмінарешту саме з підстав оскарження такими платниками до суду наказу податківців про проведення перевірки та зробив висновок, що такий процесуальний механізм є недієвим, оскільки фактично позбавляє можливості його практичного застосування у сфері здійснення податкового контролю.
Так, зокрема в постанові ВС від 23.02.2023 р. «недієвість» вказаного процесуального механізму мотивовано наступним:
По-перше, нормами КАСУ та ПКУ порядок застосування особливого механізму статті 283 КАСУ обмежено в часі 96 годинами (4 доби) з моменту настання (фіксування) обставин, що слугували підставою для звернення податківців до суду, водночас такий строк, уже скорочений на 24 години, які фіскали фактично використовують для ухвалення рішення про застосування адмінарешту, за підтвердженням обґрунтованості якого подається до суду. Тож, після спливу встановленого законом строку реалізація даного механізму стане неможливою.
По-друге, норми КАСУ не містяться визначення поняття, чи ознак спору про право та перелік заяв, які можуть підтверджувати його наявність.
По-третє, строк звернення платника до суду з позовом про оскарження законності наказу про проведення перевірки становить 6 місяців, строк для відкриття провадження в такій категорії справ визначений КАСУ становить 5 днів, тож очевидним є висновок, що обидва із наведених вище строків значно перевищують строк, який встановлено КАСУ для підтвердження обґрунтованості рішення фіскалів про застосування адмінарешту.
По-четверте, застосування адмінарешту ВС розглядається як спосіб забезпечення збереження існуючого майнового стану платника, що в розумінні норм ПКУ не є способом притягнення його до фінансової відповідальності чи способом вчинення дій, спрямованих на реалізацію його арештованого майна.
По-п’яте, визнання «спором про право» спору, в якому платник оскаржує наказ про проведення перевірки, що розглядається як підстава для відмови у відкритті провадження за заявою податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адмінарешту, унеможливлює розгляд судом по суті вказаної заяви та прийняття судового рішення за результатами її розгляду.
По-шосте виключно на стадії відкриття провадження в справі суд має встановити наявність між податковим органом та платником спору про право, який може вбачатися із документів, наданих до суду податковим органом, а після відкриття провадження суд наділений повноваженнями щодо задоволення цієї заяви або відмови в її задоволенні.
Під час розгляду заяви щодо підтвердження обґрунтованості адмінарешту судом перевіряється обґрунтованість рішення податкового органу про застосування адмінарешту, зокрема щодо наявності підстав для прийняття податковим органом такого рішення, оцінюється правомірність дій платника щодо відмови від допуску до проведення перевірки, яка в свою чергу стала підставою для прийняття податковим органом цього рішення.
При цьому ВС акцентував увагу, що оскарження наказу про перевірку в справах щодо підтвердження обґрунтованості адмінарешту за заявою податкового органу не може розглядатися як наявність між сторонами спору про право, натомість являється запереченням платника щодо спростування обґрунтованості застосування до нього адмінарешту і в цілому не перешкоджає розгляду судом вказаної заяви.
Причому, обґрунтованість підстав для відмови платника від допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, є предметом доказування під час розгляду судом заяви щодо підтвердження обґрунтованості адмінарешту.
Крім того, на переконання ВС, за наявності прийнятого судом рішення щодо підтвердження обґрунтованості адмінарешту, платник може звернутися до суду із заявою про припинення такого арешту на підставі отримання прийнятого судом рішення про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки.
Таким чином, очевидним є висновок, що судами незалежно від наявності спору про оскарження наказу про проведення перевірки будуть розглядатися по суті заяви щодо підтвердження обґрунтованості адмінарешту майна платника та під час розгляду таких заяв будуть встановлюватися обставини та підстави прийняття податковим органом наказу про проведення перевірки, відмови платника від допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки та прийняття податковим органом рішення щодо застосування адмінарешту майна платника, на які в подальшому платник матиме змогу посилатися під час оскарження наказу про проведення перевірки.
З повагою,
Людмила Максименко
адвокат ID Legal Group
