Стаття опублікована в журналі «Юрист і закон» № 21
У цій публікації розглянемо ті зміни до ПКУ, які були внесено ухваленим ЗУ № 466-IX.
Отже, проаналізуємо зміни до ПКУ щодо процедури оскарження рішень контролюючих органів (ст. 56 ПКУ).
Спочатку нагадаємо, що процедуру адміністративного оскарження на рішення контролюючих органів визначено ст. 56 ПКУ.
Платник податку в разі незгоди з отриманим рішенням від органів ДПС має право подати скаргу до контролюючого органу вищого рівня про перегляд податкового повідомлення-рішення, з яким такий платник не погоджується.
Установлено й строк для оскарження платником податку винесеного органом ДПС податкового повідомлення-рішення – 10 робочих днів, які настають за днем отримання таким платником податку рішення, яке оскаржується.
А тепер розглянемо ті зміни, які відбулися у зв'язку з ухваленням ЗУ № 466-IX. Так, строк для оскарження податкового повідомлення-рішення не змінено. Він, як і раніше, становить 10 робочих днів, проте тепер з'явилась для платників податку можливість щодо поновлення строку на подання скарги.
Тож, якщо платник податку з причин, що є поважними, пропустив законодавчо встановлений строк (10 робочих днів) для подання такої скарги до контролюючого органу, у цьому разі в нього є право для клопотання щодо поновлення такого строку.
Для такого випадку нормою п. 56.3 ПКУ визначено, що платник податку подає скаргу разом із клопотанням про поновлення строку для подання скарги, який пропущено з поважних причин, з наданням відповідних копій документів, що мають підтверджувати таку причину.
Звертаємо увагу: таке клопотання платник податку має право подати у строк, протягом 6 місяців, який обчислюють із дати закінчення строку, що було передбачено для подання такої скарги.
Ба більше, важливо знати, що скарги на рішення територіальних органів ДПС подають до ДПС.
Проте ЗУ № 466-IX передбачено винятки з такого правила, які стосуються нерезидентів, що здійснюють свою діяльність на території України через відокремлені підрозділи чи представництва.
Відтепер нормою п. 56.31 ПКУ визначено, що відокремлені підрозділи, зокрема й постійні представництва нерезидентів, у разі отримання рішень від територіальних органів ДПС подають скарги на рішення лише до такого контролюючого органу, що виніс податкове повідомлення-рішення, яке оскаржується.
І тільки якщо за розглядом скарги контролюючий орган виніс рішення без задоволення скарги, у цьому разі такий платник податку може оскаржити це рішення шляхом подання скарги до ДПС.
Рішення, які може винести контролюючий орган відокремленому підрозділу, зокрема й постійному представництву нерезидента, відповідно, за порушення норм ПКУ:
1) щодо взяття такого нерезидента на податковий облік;
2) щодо визначення грошового зобов'язання за операцією з виплати нерезиденту доходу з джерелом походження з України (пп. 141.4.2 ПКУ);
3) стосовно визначення грошового зобов'язання за несвоєчасне подання заяв або документів у разі взяття такого нерезидента на податковий облік (п. 117.1 ПКУ);
4) щодо визначення грошового зобов'язання стосовно провадження господарської діяльності без відповідної реєстрації в контролюючому органі (п. 133.3 ПКУ).
