Стаття опублікована в журналі «Юрист&Закон» № 46
У своїй роботі юристи та адвокати наразі під час захисту прав Клієнта й обґрунтування його позиції досить часто стикаються з випадками, коли суб’єкти господарювання не мають підписаних обома сторонами правочину первинних документів, які підтверджують факт виконання певної господарської операції, а на підтвердження належного виконання своїх зобов’язань згідно з положеннями певного договору Клієнт посилається на інформацію із застосунків-месенджерів, таких як Viber, Telegram, WhatsApp та ін.
Безумовно, процеси глобалізації сучасного світового господарства, темпи цифровізації всіх сфер господарської діяльності зумовлюють широке використання платниками податків у своїй господарській діяльності електронного листування. Проте варто замислитися над питаннями: чи варто йти в ногу з часом щодо здійснення листування в електронній формі під час фіксації Сторонами виконання умов укладеного договору, у тому числі й через сучасні застосунки-месенджери Viber, Telegram, WhatsApp тощо, та як суди сприймають роздруківки або скріншоти з мобільних додатків Viber, Telegram, WhatsApp та ін.
У цій статті пропонуємо звернути увагу на постанову ВП ВС у справі № 916/3027/21, прийняту за наслідками касаційного перегляду справи про стягнення передоплати за договором поставки. У судовому процесі Позивач стверджував, що Відповідач не виконав свого зобов’язання за укладеним договором щодо поставки оплаченого Позивачем у повному обсязі товару, тому вимагав повернення сплаченої передоплати за товар. Зі свого боку Відповідач наполягав, що поставка товару відбулась, відповідно, він виконав зобов’язання за договором у повному обсязі, однак Позивач не повернув підписані ним видаткову накладну та ТТН, що підтверджують факт отримання товару.
На підтвердження факту здійснення поставки товару Відповідач долучив до матеріалів судової справи як докази, зокрема, копії видаткових накладних і ТТН, які не підписано з боку вантажоодержувача; копії листів-звернень до Позивача з вимогою підписати відповідні видаткові накладні та ТТН; копії договору про надання послуг із перевезення товару й акти про надання послуг до цього договору; нотаріально посвідчені заяви свідків про підтвердження факту отримання товару від Відповідача у справі, а також роздруківку листування між директором Позивача і третьою особою (яка здійснювала ремонтні роботи з використанням отриманого від Відповідача у справі товару) з мобільного додатка WhatsApp.
Також у матеріалах справи наявний висновок експерта про проведення судової експертизи комп’ютерної техніки та програмних продуктів, відповідно до якого за результатами проведеного дослідження мобільного телефону, що перебував у користуванні свідка у справі, встановлено наявність мобільного месенджера WhatsApp із чат-перепискою, де містилися повідомлення користувачів, що роздруковані й наведені в додатку до висновку експерта та які містять інформацію про отримання особою, що здійснювала ремонтні роботи за замовленням Відповідача, відповідного товару.
Позивач наполягав на тому, що поставку товару Відповідач у справі не здійснив, та за відсутності підписаних ним видаткових накладних і ТТН факт здійснення поставки товару не підтверджено належними доказами.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, обґрунтовуючи своє рішення тим, що докази, наявні в матеріалах справи, у своїй сукупності з установленими обставинами справи свідчать про виконання Відповідачем у справі свого обов’язку з поставки товару за укладеним договором. При цьому суд також зазначив, що надані до матеріалів справи роздруківки скріншотів електронного листування з мобільного додатка не можуть бути використані як докази у справі, оскільки вони не відповідають нормам закону, що регламентує порядок складання електронних документів, а зміст таких документів може бути викривлено чи виправлено.
Апеляційний суд за наслідками апеляційного розгляду справи постановив нове рішення, яким позов задовольнив повністю, обґрунтовуючи своє рішення відсутністю належних первинних документів на підтвердження поставки товару, підписаних вантажоодержувачем та недоведенням фактичного здійснення поставки товару. При цьому суд також зазначив, що посилання на листування в месенджері WhatsApp та роздруківки з нього не можуть бути доказами здійснення поставки товару, оскільки не є первинними документами бухгалтерського обліку та зміст їх може бути викривлено чи виправлено.
За результатами касаційного перегляду справи ВП ВС підтримала рішення суду першої інстанції з мотивів наявності підтвердження наданими Відповідачем у справі доказами в їх сукупності факту здійснення поставки товару, постанову суду апеляційної інстанції скасовано. Також суд зазначив, що відсутність первинних документів бухгалтерського обліку, складених за результатами операцій з поставки товару, не є беззаперечним доказом нездійснення такої поставки та факт поставки товару може бути підтверджено іншими доказами, наданими сторонами у справі.
При цьому ВП ВС сформулювала висновок, що роздруківки електронного листування є електронним доказом (паперовою копією електронного доказу) та доказ, поданий учасником справи у такій формі, є допустимим. У випадку неподання оригіналу електронного доказу, у разі наявності сумнівів у суду чи сторони у справі щодо відповідності поданої копії його оригіналу, а також якщо з такого листування неможливо встановити авторів цього листування або його зміст, суд може не взяти до уваги паперову копію електронного доказу.
ВИСНОВОК:
Отже, підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що електронне листування, у тому числі через застосунки-месенджери, може стати належним доказом у судовому процесі, але в будь-якому разі роздруківки електронного листування не можуть бути єдиним доказом позиції суб’єкта господарювання, а тільки разом з іншими доказами у справі можуть бути враховані судом. Тому більш надійним способом підтвердження фактів належного виконання договірних зобов’язань між учасниками господарських відносин залишається здійснення листування шляхом складанням документів з дотриманням правила діловодства та фіксація виконання господарських операцій у письмовій формі із складанням і підписанням первинних документів, що забезпечить підтвердження в майбутньому обґрунтованої позиції суб’єкта господарювання належними доказами як у взаємовідносинах з контрагентами, так і у взаємовідносинах із контролюючими органами.
З повагою,
Олег Нікітін, адвокат
керівник судової практики
ID Legal Group
