В цій публікації поговоримо про застосування механізму поновлення платником пропущеного строку для подання адміністративної скарги на рішення податкового органу, передбаченого нормами ПКУ.
Статтею 56 ПКУ визначено загальний порядок оскарження рішень податкових органів підстави, строки та порядок оскарження їх рішень.
Пункт 56.1 цієї статті ПКУ передбачає 2 окремі процедури оскарження рішень податкових органів:
- в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України, як податкового органу вищого рівня;
- в судовому порядку шляхом подання адміністративного позову до податкового органу про визнання протиправним і скасування прийнятого рішення податкового органу
Платники з урахуванням норми п. 56.1 ст. 56 ПКУ на власний розсуд визначають необхідність та доцільність послідовного застосування ним вказаних процедур або застосування одразу процедури судового оскарження.
- Рішення податкових органів, які підлягають оскарженню:
До рішень податкових органів, які визначають суми грошових зобов’язань та підлягають оскарженню, зокрема відносяться:
- ППР (з визначенням сум податкових зобов’язань та/або штрафних фінансових санкцій);
- рішення про застосування фінансових санкцій за порушення норм закону щодо регулювання підакцизних товарів (алкогольних, тютюнових виробів тощо);
- вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ;
- податкова вимога.
- Порядок надсилання скарги в процедурі адміністративного оскарження:
- у паперовій формі засобами поштового зв’язку або в електронній формі засобами електронного зв’язку за потреби з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та іншими доказами, що підтверджують доводи адміністративної скарги платника.
Зауважимо, що надання до адміністративної скарги копій документів є необхідним та обов’язковим, оскільки документально підтверджує наведені в ній доводи платника та обґрунтовує їх.
- Строки на застосування процедури адміністративного оскарження:
- Загальний строк на оскарження: 10 робочих днів з наступного дня після отримання платником податків ППР або іншого рішення податкового контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3 ст. 56 ПКУ).
- Спеціальний строк на оскарження: 10 календарних днів з наступного дня після отримання платником податків вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ (абз. 6 ч. 4 ст. 25 Закону про ЄСВ).
Водночас, нормою абз. 3 п. 56. 3 ст. 56 ПК України закріплено право платника на поновлення пропущеного строку, встановленого для подання адміністративної скарги.
Так, у разі закінчення строку на подання адміністративної скарги (тобто, після спливу 10 робочих або 10 календарних днів, встановлених для подання адміністративної скарги до ДПС України в залежності від рішення податкового органу, що оскаржується) платник має право на подання адміністративної скарги разом із клопотанням про поновлення такого строку та наданням документів, що підтверджують факт наявної поважної причини пропуску строку на подання відповідної скарги.
При цьому, повноваження щодо поновлення такого пропущеного строку покладено на ДПС України як податковий орган вищого рівня, у разі якщо ним визнаються поважність причин пропуску встановленого строку.
Аналогічні приписи також містяться у затвердженому наказом Мінфіну від 21.10.2015 № 916 Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та іншими особами та їх розгляду контролюючими органами (далі – Порядок № 916).
Слід зауважити, що клопотання про поновлення строку для подання адміністративної скарги може бути складено як окремий документ, що додаватиметься до адміністративної скарги, так і зазначатися у змісті та прохальній частині відповідної адміністративної скарги.
Так, на перший погляд норми ПКУ та Порядку № 916 забезпечують лояльний підхід до захисту прав платника шляхом можливості реалізації ним права на подання адміністративної скарги на рішення податкового органу після закінчення встановленого строку та за наявності поважних причин для його поновлення, однак жодним чином не визначають переліку поважних підстав (причин), які обов’язково визнаються ДПС України поважними для поновлення пропущеного строку.
По-друге, наявність у ДПС України дискреційних повноважень щодо визнання поважності причин пропущеного строку для подання адміністративної скарги платником створює підґрунтя для суб’єктивного підходу щодо визнання поважними причин пропуску такого строку.
По-третє, щодо деталізації цього механізму відсутні також роз’яснення та консультації податкових органів, які б можливо було використати платнику під час підготовки клопотання про поновлення строку.
По-четверте, відсутня судова практика щодо визначення поважних причин для поновлення строку на подання платником адміністративної скарги на рішення податкового органу, у тому числі на рівні ВС. Зауважуємо, що за відсутності поважності причин для поновлення строку для подання відповідної скарги платнику доцільно одразу переходити до застосування процедури судового оскарження.
За такого регулювання платники стикаються з проблемою наявності механізму щодо якого є невизначеність у можливості його реалізації.
Відповідно платники за таких обставин змушені самостійно визначати, які обставини або причини підтверджують поважність пропуску встановлення строку для подання адміністративної скарги із наведенням обґрунтування їх наявність та поважності із наданням документів, які на їх переконання можуть підтвердити вказані обставини.
Враховуючи що в Україні третій рік поспіль триває повномасштабна війна з країною-агресором, то до об’єктивних поважних причин пропуску строку на адміністративне оскарження можливо віднести настання форс-мажорних обставин, як дійсно можуть завадити платнику подати до ДПС України скаргу на рішення територіального податкового органу та забезпечити в подальшому право платника податків на його адміністративне оскарження з поданням клопотання про поновлення пропущеного строку.
До форс-мажорних обставин, зокрема можуть належати:
- воєнні дії та артилерійські обстріли, які зумовлюють руйнування будівель, споруд та приміщень; знищення рухомого та нерухомого майна, документів, у тому числі первинних та реєстраційних документів, бухгалтерських документів та фінансової звітності;
- затоплення або пожежа, що також зумовлені вказаними обставинами.
Документальне підтвердження таких фактів може забезпечуватися наступним документами:
- заява про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронного органу, територіального підрозділу СБУ або прокуратури у відповідному регіоні із проханням визнати потерпілим із зазначенням детальної інформації про обставини втрати первинних та інших документів, рухомого або нерухомого майна;
- наказ про створення комісії з службового розслідування факту втрати первинних та інших документів та у разі складення на момент подання до податкового органу заяви (повідомлення) про втрату документів – акт за результатами його проведення та встановлення факту втрати документів;
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою, повідомлення про вчинення кримінальне правопорушення або самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором, з будь-якого джерела, яким встановлено обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення із зазначенням дати початку досудового розслідування (відкриття кримінального провадження);
- акт ДСНС про пожежу/про надзвичайну подію, складений комісії якої входить не менш як три особи, у тому числі представник територіального органу ДСНС, представник адміністрації (власник) об’єкта, потерпілий;
- звернення платника податків для отримання сертифіката щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та сертифікат, виданий ТПП України або її регіональні ТПП, яким засвідчується факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що видається протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за його собівартістю);
- витяг з припинення права власності на об’єкт нерухомого майна (офісні, складські приміщення);
- роздруковане з Реєстру пошкодженого та знищеного майна інформаційне повідомлення про пошкоджене або знищене нерухоме майно, подане власниками такого майна;
- акт обстеження нерухомого майна, складений комісією за участі органів місцевого самоврядування чи військових адміністрацій на підставі заяв (повідомлень) громадян, підприємств, установ та організацій, інформації, отриманої із засобів масової інформації, від центральних органів виконавчої влади (ДСНС, Національної поліції), військових формувань тощо;
- звіт про оцінку збитків – документ, що є результатом незалежної оцінки збитків, проведеної суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання (оцінювачем) відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;
- наказ про проведення інвентаризації активів і зобов’язань та призначення інвентаризаційної комісії, протоколи інвентаризаційної комісії про проведення інвентаризації активів і зобов’язань, затверджені наказом суб’єкта господарювання та інвентаризаційні описи, складені за результатами проведення інвентаризації та затвердження результатів інвентаризації;
– довідка про загальну суму прямих та побічних збитків, завданих пожежею (артилерійськими/ракетними обстрілом/ами), а також про суму врятованих товарно-матеріальних цінностей;
– доповідні записки матеріально-відповідальних осіб, звіти осіб, відповідальних за охорону та збереження ТМЦ;
– письмові пояснення свідків події, що зумовила втрату первинних та інших документів, рухомого майна (ТМЦ) та нерухомого майна;
– фото-, відео- зйомка об’єктів до та після подій, що зумовили втрату документів;
– інформація, повідомлення в ЗМІ та в офіційних і доступних джерелах інформації, у тому числі роздруковані з інтернет ресурсів.
Слід зауважити, що вказаний перелік не є вичерпним та залежить від конкретних обставин втрати первинних та інших документів для кожного платника індивідуально в залежності від наявних фактичних обставин.
Крім того варто зауважити, що приписи п 44.5 ст. 44 ПК України також покладаюсь на платника обов’язок подати до податкового органу за місцем основного обліку повідомлення про втрату (знищення або пошкодження) протягом п’яти днів з дня настання вказаної обставини повідомлення про їх втрату, до якого також надаються документи, що підтверджують такі форс-мажорні обставини.
Однак, зважуючи на достатньо обмежений строк для подання такого повідомлення платник може надати документи із зазначеного вище переліку, які будуть в наявності в межах встановленого строку.
Також серед підстав для поновлення строку можуть слугувати, наприклад:
- перебування особи відповідальної за ведення бухгалтерського обліку, наприклад директора (за наявності у штаті виключно директора) або фізичної особи-підприємця на тривалому лікуванні через хворобу або отриману травму, у тому числі й за кордоном тощо (надають медичні довідки, копія виписка з історії хвороби, медичний висновок тощо);
- перебування вказаних посадових осіб за кордоном у статусі біженця (документи щодо фактичного місця проживання, документи що підтверджують статус біженця, тому числі видані консульством тощо).
- мобілізація вказаних посадових осіб до лав ЗСУ.
Проте слід пам’ятати, якщо з скаргою звертається представник платника, посилання на неможливість своєчасної реалізації прав платником через наведені вище випадки нівелюється, або потрібно підтверджувати, що представник був залучений перед самим поданням скарги.
Узагальнюючи все вищезазначене, враховуючи відсутність визначення в податковому законодавстві чіткого переліку поважності причин щодо поновлення строку на адміністративне оскарження платником рішень податкових органів, відсутня можливість визначити повний перелік документів, які на переконання ДПС України були достатніми для визнання поважними причин пропуску та підтвердження наявності підстав для поновлення строку на адміністративне оскарження.
Зрозуміло у кожного платника в залежності від дійсних обставин можуть виникати різні об’єктивні причини пропуску строку відповідно для його поновлення платником повинні надаватися документи, які б фактично підтверджували настання таких обставин, що зумовили їх пропуск.
Водночас, саме від рішення ДПС України та дотримання об’єктивного розгляду наданих платником документів буде залежати визнання цим державним органом поважними причин пропуску платником строку на адміністративне оскарження.
З повагою,
Людмила Максименко
адвокат ID Legal Group
