Не є таємницею, що доволі поширеним серед механізмів захисту активів компанії був інструмент передачі корпоративних прав на користь нерезидента. І саме ці обставини сьогодні можуть створювати додаткові податкові ризики у суб’єктів підприємницької діяльності.
Все частіше ми спостерігаємо коли за підсумками проведених документальних перевірок податкові органи роблять висновки, ідентифікуючи операції зі статутним капіталом як контрольовані, стверджуючи про недотримання платником податків пп.39.4.2.1 та пп.39.4.2.2 пп.39.4.2 п.39.2 ст.39 ПКУ, а саме, не подання Звіту про контрольовані операції та Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за звітний період.
Ось один із подібних випадків з практики. Суб’єктом господарювання були зроблені операції з власним статутним капіталом, які полягали у викупі певної частки у засновника – нерезидента та послідуючому зворотному продажу тому ж засновнику. Ми не будемо робити акцент на діловій меті таких операцій (вона була цілком виправданою), але з огляду на той факт, що величина частки, яка викуповувалась та зворотно продавалась, перевищувала 10 млн. грн., сумарні доходи платника податків у звітному році також перевищили 150 млн. грн., а засновник був податковим резидентом Кіпру (що на нашу думку вже є зовсім не принциповим, бо ж пов’язаність може створювати контрольованість незалежно від юрисдикції), перевіряючими були зроблені висновки щодо того, що зазначені операції відносяться до контрольованих у розумінні положень статті 39 ПКУ.
Ми ж вважаємо, що такий висновок не відповідає діючому законодавству з наступних підстав.
Так, п. 39.2.1.1 та 39.2.1.4 ст. 39 ПКУ містять основні положення щодо визначення господарських операцій суб’єктів господарювання контрольованими.
Умови визначення операцій контрольованими для цілей нарахування податку на прибуток підприємств передбачені пп.39.2.1.1 ПКУ. Відповідно встановленим нормам, контрольованими визнаються господарські операції, які впливають на об’єкт оподаткування сторін цих операцій, які проводять суб’єкти господарювання з пов’язаними з ними компаніями-нерезидентами.
Крім того, відповідно пп. 39.2.1.4 ПКУ визначено, що з точки зору трансфертного ціноутворення господарська операція – це будь-який вид документально підтвердженої чи не підтвердженої операції, договору чи угоди, яка може здійснювати вплив на об’єкт оподаткування податком на прибуток суб’єкта господарювання.
Таким чином, згідно положень ПКУ під визначення контрольованих підпадають тільки операції, що здійснюються з пов’язаними особами – нерезидентами, які впливають на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств.
Під об’єкт оподаткування підпадає прибуток із джерелом походження з України та за її межами (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ), який визначають шляхом збільшення або зменшення фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), який визначений у фінансовій звітності компанії відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ.
У п. 3 розділу І НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», що затверджений згідно наказу МФУ від 07.02.2013 р. N 73 наведено визначення: «Для цілей бухгалтерського обліку встановлюється, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Разом з цим, згідно з п. 5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом МФУ від 29.11.1999 р. N 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Аналогічне визначення поняттю доходу наведене у пункті 7 МСБО 18 «Дохід»: Дохід – це валове надходження економічних вигід протягом періоду, що виникає в ході звичайної діяльності суб’єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників власного капіталу.
Тобто операції з отримання внесків до статутного капіталу від засновника не є доходом в розумінні бухгалтерського стандарту визначення доходів. Варто відмітити, що операції з засновником по викупу та зворотному продажу власної частки в статутному капіталі також є операцією зі статутним капіталом та, звісно, не може збільшувати розмір доходу емітента частки, оскільки в обліку такі операції відображаються саме за номіналом і не мають впливу на фінансові результати такого емітента.
При цьому треба звернути увагу, що в п. 39.2.1.4 ПКУ види господарських операцій, які можуть бути контрольованими для цілей трансфертного ціноутворення, серед яких присутні операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, які належать до фінансових операцій з інвестування, тобто коли суб’єкт господарювання інвестує кошти та далі може здійснювати різні операції (продажу/міни/погашення/отримання відсоткових доходів тощо) з такими інвестиціями. Відповідно, за змістом таких операцій для інвестора – компанії-нерезидента такі операції (з продажу та зворотного викупу частки) могли б розглядатись контрольованими, якби компанія-нерезидент була платником податку на прибуток за вимогами ПКУ. Але, оскільки засновник є податковим резидентом Кіпру, то саме такі операції підлягають оподаткуванню за податковим законодавством Кіпру.
Тобто для платника податків – емітента корпоративних прав, який здійснював операції з власним статутним фондом, такі операції жодним чином не вважаються інвестиційними, не мають впливу на доходи чи витрати, які можуть бути об’єктом оподаткування податком на прибуток, відтак, не можуть вважатись контрольованими з точки зору положень пунктів 39.2.1.1 та 39.2.1.4 ст. 39 ПКУ для цілей трансфертного ціноутворення.
Наведена позиція час від часу засвідчується ДПС в їх роз’ясненнях та листах. Зокрема, в інформаційному листі №5/2024 ДПС податковий орган коментує питання щодо оподаткування операції з прощення боргу нерезиденту, який придбав корпоративні права податкового резидента України. Податковий орган підтверджує що такого роду операція розглядається тільки як дохід нерезидента та підлягає оподаткуванню лише в країні компанії-нерезидента. У резидента України жодних податкових наслідків не виникає.
Тому будьмо уважними до висновків податківців в ході перевірок та відстоюємо свої права, якщо такі висновки є необґрунтованими.
З повагою,
Тетяна Савчук, аудитор
керівник практики ТЦУ та аудиту
ID Legal Group
