Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Зміна статусу розрахунків та нюанси коригування в обліку ПДВ, – Тетяна Савчук, аудитор ID Legal Group

В черговій серії індивідуальних податкових консультацій податковий орган розглянув низку ситуацій, пов’язаних із здійсненою попередньою оплатою за товар та подальшим її невикористанням за призначенням: або товар не було поставлено у визначені терміни та передоплату повернуто/рекласифіковано в тому числі і у термін понад  визначені строки позовної давності – 1095 днів, або здійснену передоплату визнано оплатою/передплатою по іншим товарним поставкам. Звісно, що ситуації у платників податків є досить індивідуальними, проте загальні випадки матимуть спільне тлумачення та визначену позицію податкового органу щодо дій у платника у тому чи іншому випадку. Так, спробуємо розібратись у кожному із наведених прикладів.

У випадку, коли попередня оплата не використана за її початковим цільовим призначенням та була зарахована у оплату за поставками іншого товару – випадок, мабуть найпростіший. Платник податку має до попередньо складеної податкової накладної скласти розрахунок коригування на зменшення суми податкового зобов’язання (відповідно до вимог статті 192 Податкового кодексу України), оскільки зобов’язання за первинним договором припиняються. Такий розрахунок коригування має зареєструвати в ЄРПН покупець, а факт його реєстрації призведе до зменшення податкових зобов’язань постачальника та податкового кредиту покупця. При цьому зарахування коштів у оплату за поставку по іншому договору не потребуватиме виписки нової податкової накладної, оскільки ситуація з наявністю заборгованості свідчить, що перша подія була відвантаження товару, по якій зобов’язання з виписки податкової накладної вже мало б бути виконане. Проте, якщо попередньої поставки не було і передоплата по одному договору переводиться у передоплату по іншому договору, то розрахунок коригування, який має скласти постачальник, буде нульовим (одна номенклатура визначатиметься на виключення, а інша номенклатура – на включення), і такий розрахунок коригування вже підлягатиме реєстрації постачальником.

Проте не варто забувати, що підставою для складання будь-якого розрахунку коригування має бути певний первинний документ – додаткова угода, протокол, акт коригування заборгованості чи переведення боргу, або інший документ, складений сторонами, який засвідчує що відбувається із заборгованістю (залік, переведення чи списання тощо) та за якими угодами. Саме про це йде мова в ІПК від 08 жовтня 2019 року №648/ІПК/26-15-04-01-18, висновки якої є цілком правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Більш складним є випадок, коли отриманий аванс в строки терміну позовної давності не закривається поставленими товарами і у постачальника виникає зобов’язання списати суму кредиторської заборгованості як безнадійну. В цьому випадку відбувається зміна суті операції: вона перестає бути передплатою на постачання товару та рекласифікується, наприклад, у надання безповоротної фінансової допомоги. В цьому випадку у постачальника (отримувача коштів) зникає зобов’язання із формування зобов’язань по ПДВ по раніше отриманим коштам, які він вправі відкоригувати складанням розрахунку коригування на зменшення зобов’язань. Такий розрахунок коригування звісно має зареєструвати платник коштів покупець та відобразити у себе відповідне зменшення податкового кредиту. Таку ситуацію коментують податківці в ІПК від 08.10.2019 року №644/ІПК/20-40-04-01-11.

Проте, на наш погляд, цей коментар-рекомендація є не дуже реальною з точки зору її практичного застосування, оскільки, як правило, на практиці списання безнадійної кредиторської заборгованості по передплатам отриманим відбувається вже після завершення терміну позовної давності, тобто після сплину 1095 днів. Саме така вимога наводиться у п.п. 14.1.11 ст. 14 ПКУ: безнадійна заборгованість –це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Тобто для визнання заборгованості безнадійною і проведення її списання термін 1095 днів має минути.

Але розрахунок коригування до складеної податкової накладної ми можемо зареєструвати в ЄРПН лише до сплину 1095 днів, оскільки ПКУ не містить виключення для реєстрації ПН в ЄРПН загальної вимоги щодо термінів позовної давності, і на практиці платники податків не можуть зареєструвати розрахунки коригувань до податкових накладних, складених у строк понад 1095 днів. Відтак, щоб скористатись рекомендацією податківців в ІПК  №644/ІПК/20-40-04-01-11 потрібно або дуже ретельно слідкувати за строками, в які має відбутись рекласифікація кредиторської заборгованості, щоб встигнути до цього моменту оформити усі первинні документи, пов’язані із списанням заборгованості, що набуває статусу безнадійної, та погодити і направити контрагенту на реєстрацію розрахунок коригування, який призведе не лише до зменшення в нього суми податкового кредиту, а ще й змусить списати на збитки суму безнадійної дебіторської заборгованості.

Або можна скористатись наступною рекомендацією, яку податківці надали в ІПК від 08.10.2019 року №659/6/99-00-07-03-02-15/ІПК. Саме в ній розглядається випадок, як бути у випадку, коли потрібно скоригувати податкову накладну, якщо зобов’язання по поставці товарів виконане не буде і терміни позовної давності вже минули. В даному випадку вихід достатньо простий: отримувач передплати, за якою минув термін позовної давності та поставка відбуватись не буде, має складати не розрахунок коригування, а погодити із платником зворотне складання податкової накладної (покупець складає ПН на продавця та реєструє її в ЄРПН), що в підсумку збільшить постачальнику суму податкового кредиту та знівелює сформоване раніше податкове зобов’язання, а  покупцю збільшить податкове зобов’язання, що знівелює сформований раніше податковий кредит. При цьому податківці також наголошують, що в ситуації, коли постачання товару не відбувається може мати місце повернення коштів, в тому числі часткове, або ж неповернення коштів взагалі. При частковому або повному неповерненні коштів  сума неповернутих коштів має розглядатись як фінансова допомога неповоротна, а частина коштів, що повертатиметься – як поворотна фінансова допомога з відповідним врахуванням цього у фінансовій звітності та декларації з податку на прибуток.