Більшість керівників, які мають справу із господарськими операціями зовнішньо-економічної діяльності добре знаються на особливостях документального оформлення, яке супроводжує таку діяльність: ЗЕД-договори, інвойси, транспортні документи, митні декларації тощо.
Проте,систематично вникати в тонкощі застосування окремих митних режимів з метою запобігання фінансовим наслідкам у разі порушення будь-якого з елементів чи законодавчих умов вкрай необхідно.
Практичне застосування можливого порушення вимог діючого податкового та митного законодавства та можливих наслідків у зв’язку із таким порушенням ми б хотіли розглянути на прикладі митного режиму переробки на території України (в митних деклараціях позначається як ІМ51 та преференції у відповідній гр.36 як 517000517).
Розпочнемо з визначення терміну, яке наведене в положеннях Митного кодексу України (далі-МКУ). Стаття 147 МКУ визначає особливості режиму переробки на митній території України, як переробку іноземних товарів, без застосування до них заходів нетарифного регулювання ЗЕД, а саме, з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами. Але при дотриманні наступних умов:
– переробка повинна здійснюватися у порядку, встановленому законодавством;
– повинно бути здійснено реекспорт продуктів такої переробки.
Що стосується податку на додану вартість, то умовне повне звільнення від оподаткування операцій із ввезення товарів на митну територію України в режимі переробки має місце лише за умови дотримання вимог/обмежень згідно глави 23 МКУ, кожна стаття якої містить суттєві нюанси. Зокрема, але не виключно щодо товарів у цьому режимі:
– при переробці не допускається використання товарів українського походження (за деякими виключеннями), які оподатковуються вивізним митом;
– товари, для переробки яких КМУ встановлений особливий порядок та/або обмеження;
– наявний письмовий дозвіл митного органу щодо поміщення у вищезазначений митний режим (далі-Дозвіл).
На Дозволі слід зупинитися більш детально, бо саме в документах, наданих для його отримання,міститься інформація особи, відповідальної за оподаткування, яким саме чином повинна відбуватися переробка на митній території, які гарантійні забезпечення встановлюються. Термін дії дозволу, коли перероблені іноземні товари повинні бути реекспортовано,визначає контрольований термін.
Отже, з метою отримання Дозволу підприємство повинно зазначити:
– мету отримання (наприклад, гарантійний ремонт товарів отриманих від покупця-нерезидента);
– місце зберігання;
– місце переробки (виробничі потужності підприємства);
– гарантування відокремленого обліку та зберігання товарів;
– декларування у відповідному митному режимі товарної продукції, супутні продукти та залишки переробки;
– видалення відходів переробки;
– можливість/заборона на залучення до технологічного процесу переробки інших суб’єктів (із зазначенням їх реквізитів та конкретних технологічних процесів);
– інше.
Якщо вищезазначені умови не дотримуються, Дозвіл може бути відкликано органом, який його видав.
Тобто доцільно ще раз підкреслити ключову фразу про те, що звільнення умовне, тобто, за певних обставин нарахування та сплата митних платежів та податку на додану вартість може мати місце.
До яких саме податкових та фінансових наслідків може привести порушення/недотримання умов перебування товарів у митному режимі переробки?
Наведемо рішення судів за позовами підприємств щодо донарахованих митних платежів, податку на додану вартість, фінансових санкцій та пені за порушення умов перебування товарів у митному режимі переробки, які за обставинами порушень умовно можна систематизувати наступним чином.
– Варіант перший. Підприємство без дозволу митниці залучило до виконання окремих операцій переробки інше підприємство, що призвело, на думку податкового органу, до неправомірного використання наданих пільг та порушення митного та валютного законодавства. Рішенням Волинського окружного адмінсуду №140/2386/18 від 26.10.2020 року позов підприємства задоволено повністю, з огляду на те, що операції, які здійснювало залучене підприємство не були передбачені технологічної схемою переробки сировини.
– Варіант другий. Підприємство залучило до виконання окремих операцій переробки підрядника. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що має бути застосовано відповідальність за неправомірні операції з товарами без дозволу органу доходів і зборів, що передбачено нормами 469 МКУ (відповідальність у вигляді попередження або накладання штрафу в розмірі 20 НМДГ). В той же час, стаття 206.16 ПКУ передбачає обов’язок сплати суми ПЗ з ПДВ на яку було попередньо надане умовне звільнення(що й слугувало підставою для донарахування) та пеню тільки в наступних випадках:
– якщо товари втрачені;
– якщо здійснено нецільове використання товарів;
– у разі порушення термінів реекспорту товарів (тобто завершення митного режиму). Тобто, залучення до процесу переробки іншої особи в вищенаведеному переліку немає. Постановою від 14.06.2021 №560/1050/19 Верховного суду України в цій частині позов задоволено на користь платника податків.
– Варіант третій. Відходи/залишки, які утворилися в процесі переробки були направлені на утилізацію з подальшим виготовленням в процесі утилізації палива(тобто отримані відходи мали господарську цінність). Оскільки статтею 157 МКУ зазначено, що отримані матеріальні цінності до закінчення строку переробки повинні бути поміщені у відповідний митний режим, а саме – імпорт зі сплатою ПДВ з їх митної вартості, то Постановою від 14.06.2021 №560/1050/19 Верховного суду України в цій частині позов задоволено на користь контролюючого органу.
Вочевидь, судова практика розгляду таких справ дуже корисна для здійснення аналізу ризиків в частині порушення умов застосування митних режимів, які передбачають преференції в оподаткуванні.
Хоча і не будь-яке порушення митного режиму може призвести до донарахування, актуалізувати інформацію про розмір штрафних санкцій, передбачених ПКУ зайвим не буде: Кошти, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання/застосування податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання – штраф визначається в розмірі таких сум коштів (п.123.4 та п.123.5 статті 123 ПКУ). А якщо таке діяння вчинене умисно – в подвійному розмірі таких сум. При цьому, навіть сплативши штрафну санкцію, відповідальності за умисне ухилення від оподаткування уникнути не вдасться (п.123.6 ПКУ). Податковим кодексом визначена також відповідальність у вигляді пені. Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 року N 8073-Xможе бути застосована також й адміністративна відповідальність.
