Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Необґрунтованість запиту податкового органу про надання інформації та/або документів є підставою для оскарження наказу про проведення перевірки, – Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group

Однією з підстав для оскарження рішення (наказу) про проведення позапланової виїзної документальної перевірки може бути відсутність достатнього обґрунтування у запиті податкового органу щодо надання копій документів та/або інформації про господарські операції платника з його контрагентами (далі – запит).

В Податковому кодексі України (далі – ПК України) серед переліку підстав для проведення позапланової виїзної документальної перевірки є ненадання платником інформації та/або копій документів, які були зазначені у запиті.

Право податкового органу на отримання від платника інформації та/або копій документів обмежено виключним переліком інформації, яка запитується та чітко визначеними законом підставами для її надання податковому органу, зокрема щодо підтвердження платником певними документами інформації, отриманої цим органом з інших джерел.

ПК України встановлює чіткі конкретно визначені вимоги стосовно змісту і обов’язкових реквізитів запиту податкового органу. Обов’язково в запиті податкового органу відображається зазначення підстав для його направлення, обумовлених необхідністю підтвердження або спростування певної інформації, отриманої податковим органом з інших джерел та формування цим органом чітко визначеного переліку інформації та/або документів, що запропоновано надати платнику.

Разом із цим, ПК України визначено перелік підстав за яких податковий орган має право направити платнику відповідний запит.

Також ПК України закріплено, що обов’язковою умовою направлення запиту платнику є дотримання податковим органом встановленого порядку його направлення.

Для платників, в свою чергу, ПК України встановлено строк для надання документів та/або інформації на запит податкового органу, а також передбачено право платників при отриманні запитів, складених податковими органами із порушенням встановлених ПК України вимог щодо їх оформлення, не надавати відповідь на отриманий запит.

З урахуванням вищевказаних норм ПК України очевидним є висновок про те, що однією з підстав для оскарження рішення (наказу) про проведення позапланової виїзної документальної перевірки є його прийняття у зв’язку із відмовою платника надати інформацію та/або документи на необґрунтований запит податкового органу (складений не у відповідності із нормами ПК України).

У цій публікації пропонуємо розглянути висновки адміністративних судів у справі № 813/4375/17, в якій підставою для оскарження наказу про перевірку став необґрунтований запит податкового органу (складений не у відповідності із нормами ПК України), на який платником не було надано пояснення та не підтверджено їх наявними документами.

Рішення суду 1-ої інстанції було мотивовано тим, що відмова платника надати пояснення та їх документальні підтвердження на запит податкового органу у зв'язку з незазначенням у ньому підстав для його направлення не може розцінюватись як обставина, з якою ПК України пов’язує можливість призначення документальної позапланової перевірки платника. При цьому, оскаржуваний наказ не містить зазначення інформації, що свідчила б про можливі порушення з боку платника норм законодавства контроль за яким здійснюють податкові органи. Натомість, податковий орган у зазначеному наказі обмежився лише загальним посиланням на норми ПК України, при цьому ним не було подано до суду доказів правомірності прийняття оскаржуваного наказу.

Апеляційний суд погодився із висновками суду 1-ої інстанції зазначаючи у своєму рішенні, що підстав для проведення перевірки у податкового органу не було, оскільки цим органом у запиті про надання інформації, надісланому платнику, не зазначено жодних відомостей про виявлені факти за наслідками опрацьованої податковим органом інформації, вказівок на виявлені недостовірні дані, на конкретну декларацію, в якій виявлена така недостовірність, які б свідчили про можливі порушення платником або його контрагентом вимог законодавстваконтроль за яким здійснюють податкові органи.

Отже, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що отриманий платником запит про надання пояснень та їх документального підтвердження не містить підстав, передбачених ПК України, для їх направлення платником, а також не містить вказівки на виявлену недостовірність даних, задекларованих платником.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду скарги податкового органу, залишив її без задоволення, а рішення судів 1 та апеляційної інстанцій – без змін мотивуючи, що матеріалами справи підтверджуються встановлені судами попередніх інстанцій обставини відсутності у зазначеному вище запиті податкового органу фактичних даних стосовно того, в чому саме полягає виявлена недостовірність даних у поданих платником деклараціях з посиланням на певні джерела відомостей про порушення цим платником податків законодавстваконтроль за яким здійснюють податкові органи. У зв’язку з чим, Суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про безпідставне прийняття оскаржуваного наказу.

Таким чином, рекомендуємо платникам ще на стадії отримання від податкових органів запитів щодо надання інформації та/або документів ретельно перевіряти наявність підстав, передбачених ПК України для їх складання і обґрунтування, а також дотримання порядку направлення цих запитів платникам, оскільки недотримання податковими органами вказаних вимог ПК України може в подальшому бути використано платниками у якості обґрунтування позовних вимог щодо оскарження наказу про проведення перевірки.