Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Нюанси визначення фінансового результату від операційної діяльності виробничих підприємств в умовах воєнного часу, – Тетяна Савчук, аудитор ID Legal Group

Облік виробництва ніколи не вважався  простим, зокрема й  з огляду на галузеву специфіку, зазвичай розгалужену мережу підрозділів задіяних у виробництві, значний перелік матеріальної номенклатури та інших складових виробничої собівартості. За умов нормальної виробничої діяльності фінансовий та бухгалтерський  топ-менеджмент вже призвичаївся долати фінансово-облікові перешкоди, вирішувати питання, які виникали при налагодженні безперебійного функціонування виробничого процесу,  в тому числі і документування виробничого процесу для цілей збору доказової бази під час перевірок та у судових спорах, тощо.

Вплив воєнних дій на території країни знівелював у багатьох українських виробничих підприємств досягнення попередніх років, зруйнував основні виробничі засоби та налагоджені процеси виробництва, розірвав логістичні ланцюжки закупівлі та поставок товарно-матеріальних цінностей та знищив їх запаси. Але всупереч всім тягарям війни, виробництво поступово відновлюється, а фінансово-бухгалтерським менеджментом в теперішній час вирішуються насущні питання щодо обґрунтованого визначення фінансового результату року що минає.

Не залишимось осторонь від вирішення таких питань. Як завжди, спочатку спробуємо систематизувати ті фактичні «воєнні» чинники, які мають безпосередній вплив на виробничу  бухгалтерську собівартість:

Ø  наявність виробничого простою у значний проміжок часу;

Ø  наявність випадків знищення/псування ТМЦ (основної сировини, напівфабрикатів, готової продукції, тощо) в понаднормативних розмірах;

Ø  різке збільшення суми змінних загальновиробничих витрат, які обліковуються на бухгалтерському рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», та як наслідок наявність дисбалансу між виробничою та невиробничою часткою;

Ø  суттєва зміна первісної вартості сировини та інших ТМЦ , в зв’язку із зміною постачальника, витрат на логістику, зростанням валютного курсу, тощо;

Ø  суттєве збільшення частки відходів та/або браку в зв’язку із  зниженням виробничих характеристик  сировини ( порушення технологічних умов зберігання та  псування);

Ø  здійснені інвестиції з метою  відновлення знищених основних виробничих засобів та МНМА;

Бухгалтерська собівартість є доволі специфічною категорією. З одного боку, порядок її формування визначений стандартом 16 «Витрати», який представляє собою перелік узагальнених норм, від яких потрібно відштовхуватись, з другого боку – фактична собівартість кожного вихідного продукту (товаруроботипослуги) суто індивідуальна, залежить від конкретних характеристик такого продукту та організації виробничого процесу. Треба підкреслити, що маємо на увазі саме визначення фактичної собівартості, бо на етапі планування собівартості є деталізовані нормативні галузеві документи. Як приклад, Методичні рекомендації про формування собівартості в промисловості, затверджені наказом Мінпромполітики України 09.07.2007 року №373.

При визначенні річної фактичної бухгалтерської собівартості варто здійснити ряд обліково-аналітичних процедур, з врахуванням дозволеної кореляції вихідних даних визначення собівартості які існували на початок цього року на події які виникли під час військового стану. Серед них:

Ø  порівняльний аналіз фактичної собівартості в розрізі видів вихідного продукту та місяців року;

Ø  порівняльний аналіз прямих витрат на предмет їх суттєвих змін по вартості номенклатури;

Ø  аналіз незавершеного виробництва на субрахунках 23 «Виробництво» , в тому числі на предмет віднесення витрат, які не передбачені обліковою політикою, специфікацією (кошторисом) з замовником/покупцем, плановою калькуляцією;

Ø  аналіз витрат по рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» (Далі-ЗВВ) на предмет віднесення «нетипових» витрат, в тому числі які можуть/повинні бути відображені на рахунках 92 «Адміністративні витрати»;

Ø  порівняльний аналіз зміни суми ЗВВ з обсягом діяльності (випуском продукції в грошовому вимірнику), з врахуванням розподілу змінних та постійних ЗВВ;

Ø  аналіз витрат по рахунку 91 ЗВВ  на предмет дотримання відповідності встановленої бази розподілу (наприклад, основної заробітної плати виробничого персоналу);

Ø  відображення  відходів та браку на предмет відповідності наказу про облікову політику, затвердженим нормам витрат, в яких зазначений напрямок списання відходів та браку ( наприклад, до матеріальних витрат партії продукції );

Ø  порівняльний аналіз ціни реалізації та собівартості продукції, що склалася;

Ø  вирішення питання щодо доцільності зміниуточнення наявних калькуляцій та/або перерозподілу статей калькуляцій з врахуванням фактичних показників виробничої діяльності.

Вочевидь, для обґрунтованого визначення фактичної собівартості управлінському персоналу потрібно вирішити ще багато інших питань, які пов’язані із специфікою конкретного виробничого процесу. Але можна привести деякі рекомендації щодо мінімізації можливих бухгалтерських  та податкових ризиків.

По-перше, в умовах значного простою виробництва та/або значного зменшення обсягів виробництва детально проаналізувати склад віднесених витрат на рахунки 91 «ЗВВ», 92 «Адміністративні витрати» та 93 «Витрати на збут». Чи всі витрати на рахунку 91 мають відношення до виробництва та виробничої діяльності? Чи можуть бути окремі витрати перекваліфіковані із ЗВВ (наприклад комунальні послуги та оренда по орендованому приміщенню) до складу адміністративних витрат?

По-друге, результати здійснених  обліково-аналітичних процедур зафіксувати документально, відобразити належним чином у наказі про облікову політику, калькуляціях, наказах про нормативне та понаднормативне списання матеріалів, відходів та браку, визначення складу номенклатурних груп виробництва, актах інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, тощо

По-третє, у випадку остаточної невизначеності питань  формування собівартості, залучати до їх вирішення фахівців незалежного аудиту, консультантів із значним практичним досвідом роботи у виробництві.