Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Особливості кваліфікації злочинних дій за ст.191 Кримінального Кодексу України, – Вікторія Горожанова, адвокат ID Legal Group

Найбільш актуальні у сфері економічних злочинів на сьогодні – кримінальні правопорушення, передбачені ст.191 та ст.212 Кримінального Кодексу України (надалі – КК України).

         Об’єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України, представлена у трьох формах, які кваліфікуються окремо: привласнення чужого майна, яке перебувало у віданні особи, розтрата такого майна або заволодіння майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Крім того, кваліфікуючими ознаками є скоєння злочину повторно, у великих розмірах, в особливо великих розмірах та організованою групою.

         Найбільш розповсюджена остання форма кваліфікації, яка стосується спеціального суб’єкта  – службової особи. Як правило, об’єктом злочину в такому випадку виступають державні кошти або майно.

         Найвідоміші два види кримінальних правопорушень, пов’язаних з економічною сферою та суб’єктами підприємницької діяльності, які на сьогодні правоохоронці кваліфікують за ст.191 КК України:

–       заволодіння (замах) заволодіння державними коштами у вигляді відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на розрахунковий рахунок підприємства.

–       заволодіння або спроба (замах)державними коштами шляхом штучного завищення вартості виконаних робіт, часткове їх виконання або взагалі невиконання (наприклад, будівельних) за державним замовленням (за бюджетні кошти).

 

Взагалі злочинні дії за частиною першою та другою ст.191 КК України є окремими видами злочинів з різними суб’єктами і могли би бути виділені у окремі статті. Їх об’єднує тільки предмет злочину – чуже майно.

Важливою особливістю кваліфікації дій за ч.1 ст.191 КК України є факт перебування чужого майна (предмета злочину) у віданні суб’єкта – осудної особи, яка досягла 16-річного віку.

На відміну від першої частини при кваліфікації дій по другій частині ст.191 КК України неважливо хто розпоряджається чужим майном і хто його власник, а головною ознакою для кваліфікації є наявність спеціального суб’єкта – службової особи і факт використання ним своїх службових обов’язків для привласнення, розтрати або заволодіння цим майном.

Звертаємо увагу, що службовій особі, як і суб’єкту по першій частині (будь-якій осудній особі, яка досягла 16-річного віку) не обов’язково отримати чужі кошти або чуже майно у власність, достатньо вчинити дії щодо розпорядження ними (наприклад, незаконно перерахувати чужі грошові кошти на рахунки третіх осіб).

Однак, злочинні дії, які повинні кваліфікуватись за ст.191 КК України, слід відрізняти від інших матеріальних складів кримінальних правопорушень. Наприклад, якщо будь-яка осудна особа, яка досягла 16-річного віку (суб’єкт за ч.1 ст.191 КК України) вчинила дії щодо заволодіння чужим майном, яке не було їй ввірено і не перебувало у її віданні, то такі дії повинні кваліфікуватись як крадіжка за ст.185 КК України.

Стосовно суб’єкта за ч.2 ст.191 КК України – службової особи, то при кваліфікації слід відрізняти дії та їх наслідки від ст.364 КК України. При кваліфікації за ст.191 КК України зловживання службовою особою є способом заволодіння чужим майном, а при кваліфікації за ст.364 КК України, службова особа зловживає своїм службовим становищем всупереч інтересам служби при цьому завдає матеріальну шкоду іншим фізичним або юридичним особам.

Однак, на відміну від ст.212 КК України гуманізація і зміни у законодавстві не торкнулись санкції ст.191 КК України, яка за наявності певних кваліфікуючих ознак (ч.5 ст.191) передбачає позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років. І, відповідно, в ході досудового розслідування підозрюваний може бути затриманий і в подальшому арештований, не зважаючи на сугубо економічний напрямок сфери в якій скоєний злочин. Також, на відміну від ст.212 КК України у ст.191 КК України не передбачений порядок відшкодування шкоди і звільнення у зв’язку з цим від кримінальної відповідальності. Навіть не зважаючи на те, що у більшості випадків предметом злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, може бути той же податок на додану вартість (шляхом відшкодування на розрахунковий рахунок).

Підсумовуючи викладене, радимо при виникненні певних обставин для надання якісної та ефективної правової допомоги звертатись за кваліфікованою допомогою спеціалістів – адвокатів у відповідній галузі ще на початку або в ідеалі перед проведенням досудового розслідування у економічних злочинах.