Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Особливості визначення юрисдикції щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності держреєстратора у судовому порядку, – Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group

Випадки порушення прав суб’єктів господарювання при здійсненні дій, пов’язаних з реєстрацією відомостей відносно юридичних осіб або ФОП, які мають бути відображені у відповідному спеціалізованому державному реєстрі України (ЄДР) абсолютно не є рідкісним явищем.

Виникнення таких випадків може бути зумовлене певними обставинами, які спричиняють появу спірних правовідносин: неузгодженості інформації між документами, які були подані для проведення відповідної реєстраційної дії та фактичними відомостями; бездіяльність держреєстратора щодо внесення даних до ЄДР, яка зумовлена формальним підходом до розгляду документів; внесення держреєстратором помилкових відомостей до ЄДР тощо.

Формами захисту для ФОП/юридичних осіб у випадку незгоди із рішенням, дією або бездіяльністю держреєстратора є подача відповідної скарги до Мінюсту чи позову до суду.

При цьому, якщо питання стосовно визначення адресата звернення із відповідною скаргою є достатньо зрозумілим, то питання стосовно визначення юрисдикції суду щодо вирішення спору має свої особливості.

Відповідно до постанови ВП ВС від 01.04.2020 (справа № 813/1056/18), ознаками для розмежування судової юрисдикції, тобто визначеними положеннями закону умов, згідно яких певна справа повинна розглядатись відповідно до правил того чи іншого виду судочинства, є коло суб’єктів взаємовідносин, предмет спору та правова природа спірних обставин в їх сукупності. До того ж, такою ознакою може бути безпосередній припис в нормі закону на вид судочинства, у якому має відбуватись розгляд визначеної категорії справ.

Згідно з положеннями КАС України, повноваження судів адміністративної юрисдикції поширюються на справи, що мають відношення до публічно-правових спорів, зокрема спорів між суб’єктом владних повноважень та фізичними/юридичними особами стосовно розгляду скарг на рішення (зовнішня їх форма відображена в положеннях нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дії чи бездіяльність такого суб’єкта, за виключенням обставин, коли для розгляду таких спорів приписами закону передбачено іншу процедуру судового провадження.

В той же самий час, хибним є поширювати юрисдикцію відповідних судів на всі спори, де однією із сторін є суб`єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про визначення повноважень судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ є недостатнім використання винятково формальної ознаки – встановлення складу суб’єктів оспорюваних обставин. Вирішальним критерієм для вірного вирішення спору є правова природа виникнення відносин, врегульованих нормами права, на основі яких з’явився спір. «Публічно-правовий спір», на який розповсюджується компетенція судів адміністративної юрисдикції, є спором між учасниками публічно-правових відносин та щодо цих відносин.

Тобто, до юрисдикції адміністративних судів належатиме спір щодо взаємовідносин між кількома суб`єктами, одним із яких є суб’єкт владних повноважень, наділений відповідними повноваженнями керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Оскільки визначальною ознакою суб`єкта владних повноважень для поширення юрисдикції адміністративних судів є здійснення цим суб’єктом публічно-владних управлінських функцій, які виконує саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Особливістю взаємовідносин, які мають приватно-правовий характер є наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правову природу, якщо його поява зумовлена порушенням або загрозою порушення, як правило матеріального, особистого права чи інтересу, який має бути захищений у спосіб, встановлений правовими нормами для сфери приватно-правових відносин, навіть і в тому разі, якщо причиною порушень приватного права є владно-управлінські дії/бездіяльність чи рішення суб`єкта владних повноважень.

Водночас, у постанові КГС ВС від 02.08.2021 (справа № 914/1027/19) зазначено про те, що особа, яка подала позов в даній справі, хоча і оскаржує дії державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень, однак з матеріалів справи є очевидним, що подання позовної заяви, яка стосується негативної відповіді уповноваженої особи щодо вчинення відповідних реєстраційних дій, спричинене потребою захисту корпоративних прав позивача як одного із власників підприємства, у зв`язку із висунутою ним вимогою про визнання недійсними рішення загальних зборів, на яких, як зазначає позивач, був обраний директор організації, на основі якого було здійснено відповідний реєстраційний запис.

Таким чином, скарга особи, яка подала позовну заву до суду, спричинена потребою захисту її прав, які мають корпоративний характер, а не прав у сфері публічно-правових відносин, а, це, відповідно, підтверджує законність та обґрунтованість розгляду цієї справи відповідно до правил господарського судочинства.

У постанові від 06.04.2021 (справа № 910/10011/19) ВП ВС також вказано, що спори, які стосуються діяльності юридичних осіб мають корпоративний характер, враховуючи приписи ГПК України незалежно від того, чи є особа, яка подала позов та інші учасники справи акціонерами (учасниками) юридичної особи, і їх розгляд має здійснюватись згідно вимог цього Кодексу.

Отже, вирішуючи питання стосовно того до якого суду необхідно звертатися із позовом, метою якого є оскаржити дії/бездіяльність чи рішення суб’єкта владних повноважень, який здійснює реєстрацію відомостей щодо юридичних осіб або ФОП в ЄДР, необхідно враховувати сутність, правовий характер та коло суб’єктів спірних обставин.