Уявіть ситуацію: ви орендуєте кабінет у бізнес-центрі, або площу у великому складі, зберігаєте особисті речі або майно своєї компанії за адресою, куди раптово з обшуком приходять правоохоронці. Причина обшуку вас не стосується, ваша фірма не фігурує у кримінальному провадженні, а прізвища або назви підприємства в ухвалі слідчого судді немає. Проте слідчий вилучає ваші ноутбуки, власні кошти чи документи, або описує та вилучає зі складу ТМЦ чи товари, бо вони «знаходилися за адресою обшуку».
Далі – гірше: суд накладає арешт на це майно. Ви залишаєтеся без робочих знарядь чи засобів для існування, хоча юридично не маєте жодного стосунку до справи, або колись мали господарські відносини з деякими підприємствами, зазначеними як група підприємств «Імярек».
Це не поодинокий випадок, а усталена практика, з якою щодня стикаються треті особи в Україні. Чому так відбувається, які процесуальні механізми дозволяють вилучати майно непричетних осіб та як захистити свої права — розбираємо далі у статті.
Чому майно третіх осіб опиняється під загрозою?
Головний корінь проблеми полягає в тому, як саме слідчі органи формулюють клопотання про обшук.
Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК) визначає обшук як слідчу дію, мета якої – виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя злочину або майна, здобутого злочинним шляхом.
- Прив’язка до приміщення, а не до особи.
Ухвала суду зазвичай надає дозвіл на обшук приміщення або будівлі за адресою, а не майна/нерухомості конкретної особи. При цьому у клопотанні не зазначається конкретна особа, нібито причетна до злочину (фізична або юридична), а «узагальнена» група підприємств/компаній або «пов’язаних ФОП».
Деякі «прогресивні» слідчі/прокурори звертаються за дозволом про обшук у приміщеннях «розташованих за координатами», і суди такій дозвіл надають. При цьому при зверненні до виконання такої Ухвали, визначають місце перебування за координатами по власному телефону у застосунку «Maps Google».
- Принцип «вилучаємо все, потім розберемося».
Під час обшуку слідчі рідко досліджують документи, що підтверджують право власності третіх осіб. Все майно, яке знаходиться в приміщенні, за замовчуванням трактується як таке, що належить фігурантам справи або має значення для розслідування. При цьому не зрозуміло – кому саме з «групи компаній».
- Трактування як «тимчасово вилучене майно».
Майно, яке не було прямо перелічене в ухвалі про обшук, набуває статусу тимчасово вилученого. Щоб зберегти його, прокурор повинен протягом 48 годин звернутися до суду з клопотанням про арешт. Уважно читайте – на що суд дав дозвіл: «на відшукання» чи «на відшукання та вилучення».
Формальний підхід суддів та легалізація вилучення
Згідно із законом, слідчий суддя мав би виступати гарантом дотримання прав особи (фізичної або юридичної), права якої суд буде обмежувати, та перевіряти доцільність арешту за клопотанням слідства. Однак на практиці треті особи стикаються з серйозними бар’єрами:
- Розгляд без участі власника: Клопотання про арешт вилученого майна часто розглядаються надзвичайно швидко. Треті особи зазвичай навіть не знають про дату й час засідання, а отже, позбавлені можливості надати докази свого права власності.
- Абстрактна аргументація: Суди нервово накладають арешт з метою «збереження речових доказів», навіть якщо слідство не надає жодних прямих доказів того, що майно сторонньої особи пов’язане зі злочином, та без аналізу та обґрунтування наявності у майна, що арештовується, ознак передбачених ст. 98 КПК України.
- Бюрократична павутина: Щоб скасувати арешт, третя особа змушена залучати адвокатів, збирати первинну документацію (чеки, договорі оренди, акти прийому-передачі) та проходити тривалі судові процедури.
Які наслідки для бізнесу та громадян.
Це зупинка роботи компаній, втрата доступу до ресурсів із персональними даними, відомостями ведення робочих процесів, бухгалтерського обліку, блокування особистих заощаджень або законтрактованих товарів, та місяці (а іноді й роки) судової тяганини заради повернення власного майна. Деякі починають «шукати вихід», та знов потрапляють у «поле зору» правоохоронців…
Так як захистити свої права: алгоритм дій для третіх осіб.
Якщо ви опинилися в такій ситуації або ваша власність потрапила під вилучення під час обшуку загального приміщення, юридична спільнота радить діяти за таким алгоритмом.
- Фіксація під час обшуку
На перед всього: не залишайте обшук без вашої присутності, або без досвідченого спеціаліста. Ліпше за все – залучайте до проведення обшуку адвоката з кримінальної практики.
Вимагайте внесення зауважень до протоколу. Чітко вкажіть у протоколі обшуку, яке саме майно належить вам, із зазначенням ідентифікуючих ознак (серійних номерів, марок чи інших).
Надайте документи. За наявності надайте слідчому копії документів, що підтверджують ваше право власності (договори оренди, угоди постачання/придбання, чеки, видаткові накладні, ТТН, ВМД, інвойси, технічні паспорти тощо). Про таке долучення обов’язково зазначайте у зауваженнях до протоколу обшуку, або хоча б зазначайте про наявність у вас таких документів та можливість їх (документів) надання пізніше.
Не підписуйте протокол, якщо щось не бачили, не перевірили та не звірили за наявністю. Це стосується обшуків у великих приміщеннях або декількох кабінетах (поверсі в цілому), складів та відкритих площадок, де «відпрацювала» група долучених оперів. Не турбуйтесь що когось затримуєте – це ваш час та головне – ваше майно.
- Реакція після вилучення
Подання до слідчого заяви про повернення тимчасово вилученого майна, та подальше оскарження до суду бездіяльності слідчого із зобов’язанням повернути майно. Як правило слідчі відмовляють у поверненні, тому у вас повинна бути письмова відмова.
Моніторинг судового реєстру. Потрібно негайно відстежувати, чи подав прокурор клопотання про арешт майна до суду. В доповнення до цього – подавайте звернення до суду із запитами, чи накладався арешт на майно з обшуку, чи перебуває на розгляді відповідне клопотання. З практики: суди надають відповідь, що за обліковими відомостями не можуть відповісти щодо арештів майна вилученого за адресами, лише за особами. При цьому самі суди приймають рішення про накладення арешту без визначення особи, права якої обмежуються та на майно якої накладається арешт.
Подання заяви про скасування арешту. Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасований слідчим суддею за клопотанням третьої особи, якщо вона доведе, що майно належить їй і в його арешті немає потреби для цілей розслідування.
Оскарження в апеляції. Якщо судом вже було накладено арешт, то ви маєте право подати апеляційну скаргу протягом 5 календарних днів з дня отримання ухвали.
Висновки
Проблема арешту майна третіх осіб під час обшуків за адресою розкриває системний дисбаланс між повноваженнями правоохоронних органів та захистом права власності, яке гарантоване Конституцією України та Європейською конвенцією з прав людини.
Для вирішення цієї проблеми необхідні чіткі зміни до кримінального процесуального законодавства та судова практика, яка б зобов’язувала слідчих перевіряти майновий стан та належність речей безпосередньо під час обшуку, а не перетворювала невинуватих громадян та бізнес на заручників чужих кримінальних справ.
У будь якому випадку, якщо до вас прийшли з обшуком – залучайте адвоката. І не в останній момент, коли «незвані гості» вже під дверима…
