Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Від ідеї до реалізації: стадії вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.212 КК України, – Микита Задорожний, адвокат ID Legal Group

Якщо поглянути на кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.212 КК України та є базовим для правопорушень, передбачених іншими частинами цієї статті – тобто без довісків, які в науці кримінального права звуться кваліфікуючими ознаками – то можна зробити висновок про те, що таке правопорушення можна вчинити лише умисно, що воно полягає в ухиленні від сплати податків та обов’язково повинно призвести до фактичного ненадходження сум податків в тих чи інших розмірах до відповідного бюджету.

З умислом, начебто, все зрозуміло: неможливо стати порушником випадково та неочікувано для себе. Щоправда, дехто зі співвітчизників гірко посміхнеться, прочитавши це, але уявімо, що йдеться про державу, в якій органи державної влади діють лише відповідно до встановлених правил, а права та свободи людини зрештою отримали те значення, яке прописано в ч.2 ст.3 Конституції України.

Тож, умисне ухилення від сплати податків починається з моменту виникнення у особи умислу на вчинення відповідного кримінального правопорушення. Але плани, ідеї, якими б вони не були злочинними, якщо жодним чином не втілюються у життя, то не мають жодної суспільної небезпеки.

Отже, наявність умислу на ухилення від сплати податків, хоча і є обов’язковою його ознакою, однак, його виникнення саме по собі не свідчить навіть про початок вчинення відповідного злочину або проступку (якщо ведемо мову про ч.1 ст.212 КК України).

В світі та України існує досить багато так званих схем ухилення від сплати податків. Вони дуже різні і здебільшого в них задіяна дуже велика кількість фізичних та юридичних осіб, але те, що їх об’єднує – це неможливість їх реалізації самотужки однією особою, наявність узгоджених дій всіх учасників а, можливо, і спільне для всіх керівництво. Такий ступінь узгодженості сам собою не виникає, а тому потрібно, щоб хтось, а зазвичай це той, у кого виник відповідний умисел, запропонував, попросив, переконав чи може примусив інших надати йому таку специфічну допомогу у реалізації його злочинного умислу.

З моменту, коли той, хто замислив вчинення злочину, вперше звернувся до першої ж особи за «допомогою» і починається вчинення ним злочину. КК України називає цю стадію вчинення «приготування». Звісно, що приготування до вчинення ухилення від сплати податків не обмежується підшукуванням спільників. Це можуть бути і зовсім інші дії: створення суб’єктів підприємницької діяльності без мети здійснення такої діяльності, а з метою, наприклад, формування сум податкового кредиту для підприємств реального сектору економіки, та будь-які інші дії, які спрямовані не безпосередньо на вчинення злочину, а на полегшення його вчинення чи створення для цього необхідних передумов.

І от передумови створені, все готово. Чи є вже злочин вчиненим? Ще ні, адже, хоча таке становище і наближає зловмисника до його злочинної мети, але, як то кажуть злочин сам себе не вчинить, а тому слід додати для цього відповідних зусиль.

Підприємницька діяльність, оподаткування та адміністрування податків – «матерії» дуже складні, а тому для реалізації злочинних цілей відповідні особи повинні вчинити не одну дію, а реалізувати цілу їх систему. При цьому, вчинення одних з них вимагає обов’язкового наступного вчинення інших, а після вчиненням інших ставиться своєрідна «крапка».

Так, наприклад, документальне оформлення безтоварних операцій з метою ухилення від сплати ПДВ, вимагає подальшого відображення внесення відповідних відомостей до податкової декларації та її подачу у встановленому законом порядку.

Всі ці дії визначаються Кримінальним кодексом як замах на злочин, але в залежності від того, чи є вони достатніми з точки зору того, хто їх вчиняє, вони можуть утворювати як закінчений, так і незакінчений замах на злочин.

Очевидно, що при закінченому замаху особа вчиняє все заплановане, а при незакінченому – план залишається нереалізованим.

Слід зазначити, що не можна плутати незакінчений замах на злочин від добровільної відмови від його завершення, оскільки в другому випадку вчинення припиняється згідно волі відповідної особи при розумінні того, що немає перешкод для продовження вчинення, а в першому – вчинення припиняється не з волі того, хто вирішив вчинити злочин.

В прив’язці до вищеописаної ситуації з ПДВ можна визначити, що документальне оформлення безтоварних операцій і навіть внесення даних до декларації з ПДВ є незакінченим замахом на злочин, а подача декларації – вже закінченим.

Виникає питання, а чому подача декларації з недостовірними даними є закінченим замахом на злочин, а не самим закінченим злочином, адже зловмиснику більше нічого не залишається зробити? Він все зробив для ухилення, а багаторічна судова практика виходить з того, що кримінально караним є саме ухилення від сплати податків, а не сама несплата.

Відповідаємо. Дійсно, несплата податків не утворює складу злочину, передбаченого ст.212 КК України, але лише за тих умов, якщо до цього платник податку не створив у держави або територіальної громади викривленої уяви про обсяг його податкових зобов’язань. Наприклад, платник подав декларацію із достовірними відомостями, повно та правильно визначеними сумами податкових зобов’язань, але не може виконати їх через скрутне фінансове становище.

Якщо ж фактична несплата податків є лише логічним продовженням подачі недостовірної інформації, то така несплата є способом вчинення злочину, для якого передбачено обов’язкову ознаку – фактичне ненадходження суми податку до бюджету та розмір цієї суми.

Тому злочин вважається вчиненим лише з моменту, коли бюджет фактично недоотримав відповідні суми податків. Але знову виникає питання: на момент подачі неправдивої декларації бюджет недоотримав від платника сум податку, на наступний день також недоотримав, недоотримав і через рік… Так коли ж настає момент, коли злочин вважається вчиненим; чим недоотримання бюджетом коштів до подачі декларації або в момент її подачі відрізняється від недоотримання цієї ж суми коштів через рік, наприклад?

Відповідь проста: тим, що на момент подачі (щоправда, своєчасної) декларації не настав граничний строк сплати того чи іншого податку, а через рік – він настав.

Отже момент закінчення вчинення злочину, передбаченого ст.212 КК України, співпадає з першим моментом періоду, який наступає після завершення строку, відведеного законом на сплату відповідного податку.

 

Звісно, що оскільки способи та інші обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.212 КК України є дуже різними, то не можна беззастережно орієнтуватись лише на наведені в цій публікації приклади, але додані до них роз’яснення можна використовувати для розуміння суті та значення своїх, як платника податків, дій а також для усвідомлення їх наслідків.

           

З повагою,

Микита Задорожний

адвокат ID Legal Group