У наших попередніх публікаціях ми вже звертали увагу на складнощі, які виникають при збиранні доказової бази, якщо поповнити її інакше, ніж через адвокатський запит просто неможливо.
Але в рамках однієї публікації неможливо охопити всі можливі випадки і приклади порушення гарантій адвокатської діяльності. Тому періодично виникає привід і бажання поділитись своїм новим досвідом у цьому питанні.
Так, надаючи клієнту допомогу у кримінальному провадженні за ч.3 ст.212 КК України, адвокати нашого об’єднання звернули увагу на те, що у фабулі провадження, доступній для ознайомлення на відкритих ресурсах (зокрема, ЄДРСР), сторона обвинувачення використовує навіть не своє улюблене «невстановлені посадові особи підприємства», а прямо вказує на конкретних осіб, як на таких, які вчинили цей злочин.
Логічним було б припустити, що для використання саме таких формулювань, сторона обвинувачення повинна мати достатні докази вчинення цими особами зазначеного злочину.
Але ж, відповідно до ч.1 ст.276 КПК України, такі обставини надають не право, а зобов’язують слідчого або прокурора повідомити відповідну особу про підозру. Однак, про це клієнту та адвокатам нічого відомо не було.
Так обставина змусила звернутись до слідчого із адвокатським запитом про надання інформації щодо статусу посадових осіб підприємства у кримінальному провадженні.
Втім, відповідь була неочікуваною: із посиланням на ст.24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідчий відмовив у наданні такої інформації з тієї підстави, що вона, нібито, є такою, що отримана під час здійснення кримінального провадження, а тому доступ до неї відбувається в порядку, передбаченому КПК України.
З таким мотивуванням погодитись не можна. І ось чому.
Отримання інформації в ході кримінального провадження відбувається шляхом збирання доказів. В свою чергу, згідно ч.1 ст.84 КПК України, доказами є не будь-яка інформація, а лише та, на підставі якої слідчий встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Яким чином інформацію про процесуальний статус особи можна використати в процесі доказування, питання, вочевидь риторичне…
Більше того, така інформація не отримується в ході кримінального провадження, а створюється під час його, і тому не підпадає під дію абз.4 ч.1 ст.24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Отже, не будь-яка інформація, яка стосується кримінального провадження, є такою, на яку розповсюджується особливий порядок доступу до неї, а безпідставна відмова в її наданні може містити в собі ознаки як порушення права на доступ до інформації, так і перешкоджання адвокатській діяльності – в залежності від порядку, в якому було здійснено звернення.
З повагою,
Микита Задорожний
адвокат IDLegalGroup
