Практика здійснення нотаріусом виконавчого напису на іпотечних договорах для подальшого стягнення заборгованості є дуже поширеною.
В свою чергу має місце й судова практика щодо оскарження неправомірності здійснення виконавчих написів на іпотечних договорах.
Кількість судових справ щодо визнання виконавчих написів нотаріуса, вчинених на договорах іпотеки такими, що не підлягають виконанню, та судові висновки із цього приводу також свідчать про наявну проблематику порушеного питання.
Виконавчі написи здійснюються нотаріусами на тих документах, що передбачають безспірне стягнення заборгованості на договорах, де має місце звернення стягнення на майно для погашення заборгованості.
Перелік документів, на яких нотаріусами можуть здійснюватися виконавчі написи для безспірного стягнення заборгованості врегульовано постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 р. (далі – Перелік).
Виконавчий напис нотаріуса здійснюється у паперовій формі і по суті виступає виконавчим документом для стягнення заборгованості із боржника в безспірному примусовому порядку.
Право на вчинення виконавчих написів нотаріусами на вказаних документах закріплено Законом про нотаріаті Порядком вчинення нотаріусами нотаріальних дій, затвердженим наказом Мін’юсту № 296/5 від 22.02.2012 р. з урахуванням внесених змін (далі – Порядок № 296/5).
Звертаємо увагу, що здійснення нотаріусом виконавчого напису допускається на визначених Переліком документах, по яким із дня виникнення права вимоги минуло не більше 3-х років, як передбачено Законом про нотаріат. При цьому звертаємо увагу, що в Порядку № 296/5 наявна деяка невідповідність стосовно застосування строку для здійснення виконавчого напису порівняно із загальним строком, встановленого Законом, оскільки для спірних взаємовідносин між юридичними особами передбачено застосування більш коротшого строку (не більше 1 року).
Водночас Законом про нотаріат передбачено, що у разі якщо для вимоги певного документа законом буде встановлено інший строк пред’явлення вимоги нотаріусом здійснюється виконавчий напис в межах даного строку.
Тобто, законом для певних видів документів можуть встановлюватися інші строки, відмінні від встановленого загального 3-річного строку пред’явлення вимоги.
Таким чином, виконавчий напис нотаріуса може бути правомірно вчинено лише за одночасної наявності двох умов: якщо документи, надані особою, яка має відповідне право вимоги безумовно підтверджують факт виникнення безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, і якщо з часу появи права вимоги не минув строк, що визначений законом.
У постанові ВПВС від 02.07.2019 (справа за № 916/3006/17), зокрема міститься висновок про застосування строку вимоги на документі відносно якого вчиняється виконавчий напис нотаріуса.
ВП ВС зазначила, що інший строк для пред’явлення вимоги відмінний від загального 3-річного строку повинен бути прямо передбачений виключно законом, і не може бути змінений (продовжений або зменшений)за взаємною згодою сторін(тобто встановлюватися в договорі).
Суд також зауважує, що для нотаріуса безспірність вимоги при здійсненні ним виконавчого напису підтверджується наявністю формальної ознаки, тобто за наданим стягувачем документом з тих, що визначені Переліком.
Розглядаючи справу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,суд не повинен обмежуватися тільки дослідженням та перевіркою дотримання нотаріусом формального порядку і факту подання стягувачем документів, на підтвердження безспірної заборгованості перед ним боржника.
Суду необхідно ретельно дослідити всі обставини справи та всебічно оцінити аргументи сторін спору,та відобразити у відповідному судовому рішенні наступні обставини:щодо наявності у боржника безспірної заборгованості перед стягувачем на час здійснення нотаріусом виконавчого напису, її розміру, щодо наявності/відсутності спорів між боржником та стягувачем щодо заборгованості або її розміру на момент вчинення нотаріусом відповідного виконавчого напису.
ВПВС у своїй постанові від 23.06.2020 р. (справа за №645/1979/15-ц) зазначає про необхідність дотримання норм Закону про іпотеку щодо направлення іпотекодержателем письмової вимоги боржнику та іпотекодавцю (якщо це інша особа, ніж боржник) у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання.
В такому документі вказується короткий зміст порушених зобов’язань, вимога стосовно необхідності дотримання порушеного зобов'язання у строк, що має становити не менш, ніж 30 днів, а також застереження відносно звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо після спливу даного строку вимога іпотекодержателя буде невиконана, іпотекодержатель має право ініціювати стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону, зокрема із застосуванням процедури виконавчого напису нотаріуса на договорі.
При цьому,Порядком вчинення нотаріусами нотаріальних дій передбачено вчинення виконавчого напису після спливу встановленого 30-денного терміну з моменту направлення іпотекодержателем боржнику письмової вимоги про необхідність виконання ним грошових зобов’язань. Відповідна вимога вважається направленою у разі наявності відмітки іпотекодавця на письмовому повідомленні про його одержання або позначки поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на адресу, яка зазначена в іпотечному договорі.
Водночас, саме лише порушення нотаріусом процедури здійснення виконавчого напису є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
ВП ВС звертає увагу на те, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, щоб надати йому можливість усунути порушення, і таким чином, уникнути процедури звернення стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати реалізованим у належний спосіб за наявності умови, що він отримав або повинен одержати повідомлення, але не одержав його із власної вини. Підтвердженням належного відправлення повідомлення можуть бути, наприклад, фіскальний чек рекомендованого листа, повідомлення про вручення поштового відправлення або цінний лист з описом вкладення.
За висновками ВП ВС, порушення нотаріусом процедури здійснення виконавчого напису та порушення іпотекодержателем порядку повідомлення іпотекодавця шляхом направлення йому письмової вимоги про забезпечення виконання зобов’язань є окремими порушеннями, і в свою чергу окремими достатньо обґрунтованими підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Підсумовуючи все вищезазначене, виконавчий напис нотаріуса на іпотечному договорі може бути ефективним позасудовим способом захисту прав іпотекодержателя у разі дотримання певних умов: наявного дійсного факту безспірності вимог; діючого строку пред’явлення вимоги; відповідності процедури вчинення нотаріусом виконавчого напису встановленому Порядку № 296/5.
При цьому, боржник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як із підстав порушення нотаріусом процедури його здійснення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строку пред’явлення вимоги у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для здійснення виконавчого напису.
