Важливу частку, у спорах з органами державної влади, окрім спорів з питань застосування положень податкового законодавства займають також спори щодо застосування приписів митного законодавства.
У даній статті проаналізуємо положення Митного кодексу України (далі – МК України) та розглянемо висновок Верховного Суду у справі №803/1366/16, щодо визнання протиправним і скасування рішення митниці щодо коригування митної вартості товарів.
Фізична особа-підприємець (далі – ФОП, декларант, Позивач) звернулася до суду з позовом до митного органу (далі – Відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації (далі – МД), митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів (далі – ТЗ) комерційного призначення.
Декларантом в електронному вигляді було подано МД для митного оформлення товарів, контракт (договір), рахунок-фактуру експортну, міжнародну товарно-транспортну накладну (далі ТТН), копії МД країни відправлення та інші документи, що були зазначені в вантажно-митній декларації (далі – ВМД).
ФОП задекларував товар тільки за одним методом, тобто відповідно до ціни договору. Внаслідок чого, під час розгляду поданих ним документів, митний орган встановив, що додані документи не мають всіх необхідних даних відповідно дообраногоостаннім методу та разом з тим мають деякі розбіжності.
Тому, уповноважена (посадова) особа митного органу направила письмове повідомлення з проханням надати додаткові документи, з яких буде наявне підтвердження заявленої вартості. До них входять: фактура на закупівлю товару; прайс-лист (ціни) від виробника товару; банківські платіжні документи, що містять інформацію про попередні розрахунки з продавцем; виписка з бухгалтерської документації, що містить інформацію щодо відчуження товарів, що оцінюються на території нашої країни та також висновки в яких міститься інформація про якісні та вартісні характеристики товарів, реалізація яких відноситься до повноважень спеціалізованих експертних організацій.
З урахуванням зауважень, Позивач до митниці додатково додав вищезазначені документи.Але, незважаючи на це, Відповідач все одно відмовивв прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, ТЗ комерційного призначення та разом з цим прийняв рішення щодо коригування митної вартості, видавши про це картку, з огляду на наступне.
Митна вартість товарів не може визнаватися відповідно до ціни договору щодо товарів, які підлягають імпорту, адже подані підтверджуючі документи, не містять усіх необхідних даних для визначення митної вартості відповідно до методу, який обрав Позивач, при цьому маючи певні розбіжності та неточності.
Отже, особою було подано нову МД, яка була оформлена іншим (резервним) методом, відповідно до цінової інформації, що знаходиться у митниці.
Оскільки, декларація митної вартості це документ, який має встановлену законодавством форму для подачі декларантом відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України або стосовно яких змінюється митний режим. То, згідно з положеннями статей МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей та базується на фактично сплаченій ціні або безпосередньо підлягає сплаті за ці товари. А відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.Таким чином, вбачається, щомитна вартість товарів, яка переміщуються через митний кордон та її заявлення визначаються особою у порядку, що передбаченоМК України. Тобто, він зобов'язаний: заявляти митну вартість, яка визначається ним самостійно, в тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які документально підтвердженні, піддаються обчисленню та разом з тим нести всі можливі додаткові витрати, що пов'язані з її коригуванням або наданням додаткової інформації органу.
Також одночасно з МД особа подає документи, в яких підтверджується заявлена митна вартість товарів і обраний метод, що її визначає. До документів, які її підтверджують відносяться: МД та документи, що містять інформацію про підтвердження числових значень складових митної вартості (тобто на підставі чого проводився розрахунок останньої); зовнішньоекономічний договір разом з додатками, якщо вони наявні (якщо не має договору можливе подання документу, який його замінює); рахунок-фактура або рахунок-проформа, у випадку коли товар не є об'єктом купівлі-продажу; якщо рахунок було сплачено, то банківські платіжні документи, які стосуються товару; за наявності можуть бути інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, в яких міститься підтвердження вартості товару та необхідні реквізити для ідентифікації ввезеного товару.
Якщо ж документи містять розбіжності або містять не всі необхідні відомості, якими підтверджуються числові значення складових митної вартості товарів, або відомості про ціну, якою було фактично сплачено або підлягають сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа повинні надати додаткові документи на письмову вимогу митного органу, протягом десяти днів.
Таким чином, під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості здійснюється контроль правильності визначення митної вартості товарів.Він відбувається за основним методом, а саме за ціною договору щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму вартості операції, шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за умови що у нормах МК України відсутні будь-які застереження щодо застосування даного методу. В результаті чого, орган приймає рішення про визнання заявленої декларантом митної вартості або приймає письмове рішення про її коригування.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за другорядним – за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних товарів, на основі віднімання або додавання вартості та резервним методом.
Взагалі, визначення митної вартості, відбувається за основним методом, а кожний наступний метод застосовується у випадку, якщо ця вартість не може бути визначена шляхом попереднього методу. А методи на основі віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-яких можливих послідовностях, в залежності від бажання декларанта.
Проте, у випадку, якщо не можна застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом.
Зазвичай, застосування другорядних методів відбувається тільки після консультацій з митним органом та декларантом, мета якого полягає у визначенні основи вартості. Під час таких консультацій вони мають змогу здійснити обмін необхідною інформацією за додержанням вимог щодо її конфіденційності.
Але, у випадку, якщо не можна визначити митну вартість товарів за основу, то для її визначення можна брати ціну, за якою подібні товари були продані в Україні.
Таким чином, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України згідно з митним режимом імпорту це та ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт зУкраїну та скоригована в разі потреби. Тобто, мається на увазі, що ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Обґрунтовуючи наявність сумнівів у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на непропорційність розподілення транспортних витрат до та після кордону, щоє неправомірним, адже позивач самостійно перевезення товару не здійснював, а лише по факту оплатив рахунок перевізника і взагалі не має відношення до господарської діяльності останнього.
Проаналізувавши обставини справи та надані докази, судами першої, апеляційної та касаційної інстанції було задоволено позовні вимоги, з посиланням на те, що митницею було безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості та карток відмов, адже позивач надав всі передбачені чинним законодавством документи, які необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару.
Отже, можемо зробити висновок, щохоча митні органи і мають право здійснювати контроль правильності обчислення особою митної вартості, проте дані повноваження повинні здійснюватися лише у спосіб що визначений національним законодавством, зокрема, щодо витребування необхідних додаткових документів, які підтверджують задекларовану митну вартість, яка може бути лише при наявності аргументованих сумнівів щодо достовірності поданих останнім відомостей та витребувати лише ті документи, за наявності яких можна бути впевненим у правильності або ж навпаки помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, що закріплені у МК України.
