Діючим процесуальним законодавством з питань здійснення судочинства для державних органів, органів місцевого самоврядування (юридичні особи публічного права) та їх посадових чи службових осіб, інших юридичних осіб (юридичні особи приватного права) та їх уповноважених представників, а також для учасників судового процесу: адвокатів, нотаріусів, державних та приватних виконавців, арбітражних керуючих, судових експертів встановлено обов’язок зареєструвати електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» (далі – е-кабінет) з метою забезпечення можливості електронної комунікації щодо обміну документами вказаних суб’єктів із судами системи загальної юрисдикції.
Натомість, для фізичних осіб закріплення такого процесуального обов’язку законом не встановлено, водночас передбачено можливість добровільної реєстрації е-кабінету.
З моменту запровадження функціонування ЄСІТС учасникам справи, їх уповноваженим представникам, а також вищевказаним учасникам судового процесу на їх зареєстровані е-кабінети суди надсилають судові рішення та судові повістки виключно в електронній формі.
Водночас, нормами процесуального законодавства також передбачено за відсутності е-кабінету в учасника справи йому надсилаються судові рішення у паперовій формі засобами поштового зв’язку рекомендованим листом із врученням відповідного поштового повідомлення.
В сьогоднішній публікації разом проаналізуємо висновки постанови ВП ВС від 10.04.2024 р. (справа за № 454/1883/22), яка розміщена в ЄДРСР та використана в дайджестах судової практики ВП ВС.
У вказаній постанові ВП ВС предметом розгляду було оскарження в касаційному порядку ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за відповідною скаргою фізичної особи на рішення суду 1-ої інстанції, направленого скаржнику на його електронну пошту, що за висновками апеляційного суду свідчило про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення, незважаючи на те, що фізична особа дізналася про прийняте судове рішення з інформації ЄДРСР.
В обґрунтування касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду фізичною особою зазначалося про відсутність «офіційної» електронної адреси та відсутність подання до суду 1-ої інстанції клопотання про надсилання їй судового рішення в електронній формі, тому вимоги касаційної скарги полягали у скасуванні ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження та направлення справи до апеляційного суду для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи на судове рішення.
Касаційний суд після відкриття касаційного провадження за скаргою фізичної особи передав справу на розгляд ВП ВС з мотивів необхідності відступу від висновків, які було сформовано в постановах КЦС ВС та КГС ВС і містили різний підхід до застосування норм щодо належного вручення судового рішення.
ВП ВС наголосила на необхідності застосування практики ЄСПЛ щодо реалізації особою права на доступ до суду і правосуддя, суди не повинні допускати формального ставлення до встановлених законом вимог для реалізації права доступу до правосуддя, яке має бути не лише фактичним, а й реальним та ґрунтуватися на принципах верховенства права в демократичному суспільстві. Ефективність доступу особи до правосуддя полягає у практичній можливості оскарження дій щодо втручання в її права, що передбачає також реалізацію права на своєчасне та належне отримання повідомлення про прийняте судове рішення.
Як зазначено в постанові ВП ВС від 10.04.2024 р., процесуальне законодавство визначає два способи надсилання судового рішення:
- в електронній формі шляхом направлення через зареєстрований е-кабінет, у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС;
- в паперовій формі засобами поштового зв’язку шляхом направлення рекомендованого листа з поштовим повідомленням про його вручення.
Надсилання судового рішення із використанням одного із вказаних способів для суду є процесуальним обов’язком.
Перший спосіб щодо направлення судового рішення через е-кабінет застосовується судом для осіб, які здійснили реєстрацію е-кабінету в обов’язковому порядку та для осіб, які у добровільному порядку здійснили реєстрацію офіційної адреси електронної пошти в підсистемах ЄСІТС, а другий спосіб щодо направлення судового рішення засобами поштового зв’язку застосовується для осіб, у яких відсутній е-кабінет.
Відомості про вручення/доставлення судового рішення учаснику справи містяться:
у розписці про вручення (у разі вручення судового рішення в приміщенні суду);
у поштовому повідомленні до рекомендованого листа шляхом проставлення відмітки про вручення судового рішення (у разі направлення засобами поштового зв’язку);
у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, зазначену у заявах по суті справи або інших процесуальних документах.
ВП ВС зауважила, що процесуальне законодавство не обмежує можливість направлення судового рішення або інших процесуальних документів на адресу електронної пошти, зазначену особою у поданих нею документах до суду, однак це не замінює дотримання порядку належного надсилання судового рішення передбаченого процесуальним законодавством.
Для фізичних осіб за відсутності у них е-кабінету надсилання судового рішення здійснюється засобами поштового зв’язку з поштовим повідомленням про його вручення, у разі направлення судового рішення на електронну адресу за відсутності офіційної електронної адреси та за відсутності зареєстрованого е-кабінету не вважатиметься належним врученням судового рішення.
Відповідно до норм процесуального закону у разі зазначення учасником справи у документах, поданих до суду електронної адреси, навіть за наявності зазначення прохання до суду надіслати судове рішення на відповідну електронну адресу не може розглядатися як його належне вручення та підтверджувати дату такого вручення, однак може вказувати на факт додаткового інформування про прийняте судове рішення, що не виключає обов’язку суду надіслати судове рішення належним чином та у спосіб, визначений процесуальним законом.
У зв’язку із цим, ВП ВС з урахуванням висновків, сформованих в постанові від 10.04.2024 р. (справа за № 454/1883/22) відступила від висновків, що містяться в постанові КГС ВС від 28.04.2023 р. (справа за № 904/272/22).
Щодо розгляду спірних правовідносин ВП ВС зазначено, що розгляд справи за № 454/1883/22 здійснювався за матеріалами справи у паперовій формі, за відсутності е-кабінету у позивачки, яка також є особою, яка звернулася із касаційною скаргою, довідка про доставку електронного листа про вручення судового рішення на електронну адресу такої фізичної особи, сама по собі не підтверджує належного вручення рішення суду 1-ої інстанції та відповідно не могла бути використана апеляційними судом для підтвердження факту відправлення судового рішення на офіційну електронну адресу скаржника, оскільки суд 1-ої інстанції зобов’язаний був надіслати судове рішення у паперовій формі засобами поштового зв’язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення згідно із нормами процесуального закону.
Таким чином враховуючи вищевказані висновки ВП ВС, учасники справи для яких реєстрація е-кабінету є обов’язковою повинні забезпечити його реєстрацію, інші особи для яких така реєстрація є добровільною можуть скористатися можливістю та зареєструвати е-кабінет з метою швидкого обміну документами із судом, у разі відсутності е-кабінету отримувати судові документи засобами поштового зв’язку, що покладає на них відповідальність за їх своєчасне отримання.
З повагою,
Людмила Максименко
адвокат ID legal Group
