Нормами податкового законодавства, контроль за дотриманням платниками здійснюють податкові органі, у тому числі закріплено повноваження щодо проведення перевірок та нарахування штрафних (фінансових) санкцій за виявлені порушення, які допущені платниками.
До законодавчих актів, що передбачають вищевказані повноваження, окрім ПК України, відноситься й закон, який регулює сферу виробництва та обігу підакцизних товарів – Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481).
В справі № 320/3752/22, предметом спору було оскарження ППР щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до платника за порушення, пов’язаного із невнесенням до Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі – ЄДР місць зберігання) допоміжного приміщення (складу) магазину безмитної торгівлі (так званий «duty free shop»), в якому зберігалися алкогольні напої/тютюнові вироби.
Прийняте податковим органом ППР було оскаржено платником до суду, в обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскільки платник здійснює реалізацію, у тому числі підакцизних товарів (алкогольні напої/тютюнові вироби) в магазині безмитної торгівлі, що знаходиться під митним контролем у відповідному митному режимі, то на нього не поширюються норми Закону № 481 щодо внесення місця зберігання таких підакцизних товарів до ЄДР місць зберігання, отже податківцями неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції до платника.
Судом 1-ої інстанції позовні вимоги платника задоволено, з його висновками погодився апеляційний суд та залишив його рішення без змін, мотивуючи тим, що з урахуванням норм МК України алкогольні напої/тютюнові вироби зберігання в допоміжному приміщенні (складі) магазину безмитної торгівлі, який перебуває під митним контролем в митному режимі безмитної торгівлі, тому платник, який є його утримувачем, не зобов’язаний вносити таке допоміжне приміщення (склад) до ЄДР місць зберігання, що вказує на відсутність підстав застосовувати до платника штрафні (фінансові) санкції та як наслідок свідчить про наявність підстав для визнання протиправним ППР.
Податковим органом оскаржено до касаційного суду рішення судів попередніх інстанцій та за результатами розгляду цієї справи, скасовано вказані судові рішення та прийнято нове рішення, яким відмовлено платнику у позові з наступних мотивів.
Обґрунтування касаційної скарги податкового органу полягало в тому, що норми МК України та інших актів митного законодавства з питань функціонування магазинів безмитної торгівлі в митному режимі безмитної торгівлі не виключають обов’язку платника щодо дотримання вимог Закону № 481 з питань внесення місця зберігання підакцизних товарів до ЄДР місць зберігання, водночас судом 1-ої інстанції та апеляційним судом не надано належну оцінку обставинам справи, що склад (місце зберігання алкогольних напоїв/тютюнових виробів) розташовано за іншою адресою, ніж магазин безмитної торгівлі, а також платником було отримано ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, порядок отримання якої врегульовано саме нормами Закону № 481.
Касаційним судом було проаналізовано норми Закону № 481 щодо визначення термінів «місце зберігання», «ЄДР місць зберігання», «уповноважений орган, який здійснює контроль за дотриманням платником норм Закону № 481», а також норми цього Закону, що визначають порядок внесення місця зберігання до ЄДР місць зберігання, у тому числі у разі якщо місце зберігання алкогольних напоїв/тютюнових виробів розташовано за адресою, яка відрізняється від місця здійснення роздрібної торгівлі і встановлено міру відповідальності платника у випадку невиконання такого обов’язку.
Нормативно-правове регулювання Закону № 481 покликане на забезпечення здійснення законного виробництва та обігу підакцизних товарів, яке реалізується також шляхом здійснення контролю податковими органами за дотриманням платниками приписів цього Закону, у тому числі щодо внесення місця зберігання алкогольних напоїв/тютюнових виробів до ЄДР місць зберігання.
При цьому, норми Закону № 481 не передбачають виключень/застережень/особливостей щодо їх застосування/незастосування до певної категорії суб’єктів господарювання, наприклад магазинів безмитної торгівлі (duty free shop) та не суперечать нормам митного законодавства, якими встановлено вимоги щодо функціонування магазинів безмитної торгівлі.
З урахуванням відмінностей у сферах здійснення повноважень податковими і митними органами, визначених відповідно Законом № 481 та МК України касаційний суд прийшов до висновку, що судами попередніх інстанцій було невірно застосовано до спірних правовідносин між платником та податковим органом виключно норми митного законодавства та при встановленні обставин справи зроблено помилковий висновок про наявність підстав для визнання протиправним та скасування ППР.
Також касаційний суд зауважив, що у постанові ВС від 29.06.2023 р. (справа за № 320/3772/22) містяться висновки з розгляду подібних спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами склад, в якому платником лише зберігаються алкогольні напої/тютюнові вироби не внесено до ЄДР місць зберігання, за порушення цього обов’язку суб’єктом господарювання (платником) приписами Закону № 481 передбачена відповідальність у вигляд штрафних (фінансових) санкцій, отже податковим органом було правомірно прийнято ППР та застосовано штрафні (фінансові) санкції до платника.
Касаційним судом відхилено доводи платника, що до спірних правовідносин слід було застосовувати норми митного законодавства, а не Закону № 481 з огляду на відсутність суперечностей у нормах цих актів законодавства, оскільки вони стосуються різних сфер правового регулювання: норми МК України та актів митного законодавства визначають функціонування магазинів безмитної торгівлі, а Закон № 481 – обов’язок щодо внесення платником місця зберігання алкогольних напоїв/тютюнових виробів до ЄДР місць зберігання та відповідальність у разі невиконання цього обов’язку.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права (МК України та Закону № 481) до спірних правовідносин між платником та податковим органом, постановою касаційного суду відповідні судові рішення було скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, оскільки за результатами розгляду спірних правовідносин вже прийнято декілька постанов ВС – це свідчить про сформовану позицію касаційного суду з відповідної категорії справ.
З повагою,
Людмила Максименко
адвокат ID Legal Group
