Починаючи з 2014 року РФ чинить збройну агресію проти України, яка призводить до травмування і загибелі людей, руйнування будівель, знищення майна та завдання збитків.
Після початку повномасштабної війни в Україні суди нашої держави, розглядаючи справи, де відповідачем визначено РФ, мають право не застосовувати судовий імунітет цієї країни у спорах, пов’язаних із завданням шкоди позивачам збройними силами РФ, що становить виняток для незастосування судового імунітету іноземної країни та розглядати справи про відшкодування такої шкоди за позовом, який подано саме до цієї іноземної країни.
Згідно з вимогами процесуального законодавства, відповідачем у справі є особа, яка за позовною заявою позивача притягається до відповідальності за порушення або оспорювання прав та інтересів позивача, а також, у випадках, передбачених законом, інші особи, яким пред’явлені вимоги позивача. При цьому між позивачем та відповідачем повинен існувати правовий зв’язок, що стосується предмету позову, що випливає з конкретних спірних правовідносин.
Крім цього, за наведеними в процесуальному законі положеннями предмет позову – це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить вирішити спір та прийняти судове рішення за результатами його розгляду, що забезпечується реалізацією певного способу захисту прав або інтересів. Підстави позову – це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача (відповідачів) щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як зазначено вище у публікації, одним із способів захисту, у тому числі в господарському судочинстві, захист інтересів може полягати у відшкодуванні збитків та інших способах відшкодування майнової шкоди завданої іноземними особами.
Процесуальне законодавство передбачає, що іноземні особи мають права та обов’язки, які аналогічні до тих, що належать громадянам України та юридичним особам, створеним у відповідності до законів нашої держави. Це регулюється відповідними нормами, за винятком випадків, визначених законом або міжнародними договорами, ратифікованими Україною.
06 листопада 2023 року КГС у постанові по справі за № 910/5699/23 сформував єдиний підхід для вирішення питання у спорах про відшкодування шкоди, завданої збройними силами/військовою агресією РФ.
У своєму висновку, Верховний Суд зазначає, що у справах, що стосуються відшкодування завданої шкоди, яка виникла через дії держави або іноземної держави (включаючи їхніх посадових або службових осіб), зазвичай відповідачем виступає сама держава у ролі учасника правовідносин. Це часто стосується дій органів державної влади, які можуть бути визнані винуватцями у завданій шкоді. У справах про відшкодування шкоди, спричиненої державою або іноземною державою, Україна, так само як і будь-яка інша країна, бере участь як відповідач через визначені органи державної влади.
Таким чином, у справах про відшкодування шкоди, заподіяної державою або іноземною державою позивачу, відповідно до вимог процесуального законодавства, на позивача покладено обов’язок вказати не лише саму державу, яка, за його ствердженням, завдала йому шкоди, а й орган (органи) відповідної держави, дії яких він вважає порушенням своїх прав.
Під час перегляду судових рішень у справі № 910/5699/23 касаційний суд зазначив, що відповідно до законодавства позивач не зобов’язаний уточнювати свої вимоги (наприклад, вказувати конкретні суми, які підлягають стягненню тощо) до кожного із відповідачів – представницьких органів держави, якщо він у своєму позові вказав більше одного відповідача.
У цій справі про відшкодування шкоди, завданої військовою агресією РФ, позивач зазначив відповідні представницькі органи цієї держави (Мін’юст та Міноборони), яких він вважає порушниками своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах і внаслідок дій яких, за його ствердженням, була завдана шкода. Таким чином, вимоги процесуального законодавства щодо ідентифікації відповідачів були виконані позивачем.
З повагою,
Сергій Демченко
адвокат ID Legal Group
