Cтаття опублікована на порталі LIGA 360
Після набрання чинності Законом України від 09.11.2023 р. № 3453 з 08.12.2023 було скасовано мораторій на проведення податкових перевірок і розширено перелік критеріїв відбору суб’єктів підприємницької діяльності для планових документальних перевірок. З 01.12.2024 також розпочалися документальні перевірки платників єдиного податку І та ІІ груп. До документальних (планових, позапланових) перевірок додалися різноманітні запити податкової щодо надання письмових пояснень господарських операцій, що накопичилися за доволі тривалий час. Багато підприємств уже відчули на собі податковий тиск, який із кожним днем тільки посилюється.
Звісно, “особлива” увага, як і завжди, випадає високодохідникам, підприємствам, що входять до фінансово-промислових груп, здійснюють і декларують контрольовані операції.
У сьогоднішній публікації хочемо зупинитися на діловій меті саме в контексті контрольованих операцій. Часто в гонитві за прибутком підприємства забувають про те, що її треба ідентифікувати й належно задокументувати. Податківці дедалі частіше починають ставити платникам питання не лише щодо чинників, які впливали на ціноутворення в контрольованих операціях, а й загалом стосовно доцільності співпраці з контрольованим контрагентом. Особливо це актуально в разі, якщо послуги, які надає такий контрагент, можуть виконати штатні працівники платника податків, тобто може не бути чітких ознак потреби в таких послугах, а саме – вигід від їх придбання не отримано відразу внаслідок здійснення таких КО. Саме через це за наслідками податкових перевірок і відбувається виключення витрат на послуги маркетингу, реклами, консалтингу, ведення обліку тощо (коли органи контролю не побачили їх економічної доцільності та прямої пов’язаності з господарською діяльністю платника податків). Наприклад, у разі залучення нерезидента до послуг облікового характеру потрібно довести, що такі функції фізично або технічно неможливо виконати самостійно, тож сама послуга є необхідною для підвищення ефективності роботи підприємства.
Ділова мета – це економічно обґрунтована причина здійснення операції, яка має на меті реальний економічний результат для підприємства. Ідеться не про формальне оформлення угоди, а про її реальну користь: зростання прибутку, збереження активів, розширення ринків чи оптимізацію витрат. Така операція не повинна бути спрямована суто на мінімізацію податкових зобов’язань.
Також варто зауважити, що податкові органи дедалі частіше докладають максимум зусиль, щоб зібрати доказову базу, яка б підтверджувала, що й сам нерезидент може або не може виконати послугу. Для цього вони, наприклад, отримують інформацію щодо співробітників нерезидента та залучених підрядників, кваліфікації та вартості їхніх послуг, наявності в нерезидента матеріальних і нематеріальних активів (зокрема, дозволів, ліцензій, сертифікатів та інших підтверджень належної компетентності і спроможності), за допомогою яких такі послуги може бути надано. Ці докази стають вагомими аргументами в тому числі й у судових спорах.
Дедалі частіше й судді спираються на наявність ділової мети в тих чи тих господарських операціях як основу для винесення вмотивованого рішення щодо наявності чи відсутності підстав для формування певних витрат, урахування в обліку здійснених господарських операцій.
Серед основних аспектів ділової мети можна зазначити такі:
– економічна доцільність: операція має сприяти досягненню конкретного результату (збільшенню доходів, зменшенню витрат, покращенню ефективності), навіть якщо це відбувається не в поточному звітному періоді, а в перспективі;
– підтвердження мети: платник податків повинен мати документи або інші докази, що підтверджують економічну логіку угоди;
– не лише податкова вигода: якщо єдиною метою є зниження податків – у такій операції можуть засумніватися;
– ризики без ділової мети: угоди без чіткої економічної мотивації можуть визнати фіктивними, що тягне за собою значні податкові донарахування.
Особливостями контрольованих операцій є не лише їхнє вартісне вираження (понад 10 млн грн з контрагентом). Найбільшу увагу в контексті ділової мети приділяють взаємодії з пов’язаними особами або компаніями з офшорних чи ризикових юрисдикцій. У таких випадках податкові органи ретельно аналізують економічну логіку та реальні результати операцій. Останнім часом податкова також практикує надсилання до країн юрисдикції компаній-нерезидентів, з якими взаємодіють українські платники податків, різноманітних запитів щодо розкриття й одержання інформації за операціями. У цьому напрямі ДПС має значні успіхи. Отриману інформацію потім використовують як доказову базу для висновків в актах і податкових повідомленнях-рішеннях.
Приклади ділової мети:
– розширення виробництва або збільшення обсягів реалізації;
– зниження витрат на логістику чи виробництво;
– упровадження інноваційних технологій;
– залучення нових клієнтів або вихід на нові ринки;
– зміцнення конкурентних позицій тощо.
Основні критерії, на які звертає увагу податкова:
– обґрунтованість цін: чи відповідають ціни ринковому рівню;
– економічна логіка: чи має операція зрозуміле економічне пояснення;
– реальний результат: чи принесла операція користь підприємству.
Концепція ділової мети особливо актуальна для контрольованих операцій та обґрунтовуваних операцій, що передбачають 30 % коригування фінансового результату неконтрольованих операцій із нерезидентами, які зареєстровані в певних юрисдикціях чи мають специфічну організаційно-правову форму.
ВИСНОВОК:
Отже, розуміння й обґрунтування ділової мети є важливими для забезпечення законності та ефективності контрольованих операцій, а також для уникнення податкових ризиків.
З повагою,
Тетяна Савчук, аудитор
керівник практики трансфертного ціноутворення
та аудиту ID Legal Group
