Цієї суботи останній день подачі електронної декларації про доходи. Використовуючи досвід попередніх років, можна припустити, що система знову буде дуже сильно лежати. Чому ж так відбувається? Як повинна працювати система Е-декларування? І кому вигідна нестабільність системи?
Відразу зазначу, що реальну причину, чому так не стабільно працює сайт, може назвати тільки НАЗК. Або розробники системи.
Припускати ж можна багато. Починаючи від дійсно людського фактора і звички – все робити в останній день, що перевантажує систему. До речі, припускаю, що сьогодні-завтра сервер може лягти, причому серйозно. Але контраргументом людського фактору є практично безперебійна робота сервера ДФСУ, куди одночасно надсилається набагато більша кількість декларацій, звітів та розрахунків суб'єктів підприємницької діяльності як юридичних так і фізичних осіб, ніж на сервер НАЗК.
Можна говорити і про безвідповідальність керівництва НАЗК і пов'язаних з ними державних інституцій, так як практично за два роки, в світі сучасних IT технологій, не вирішена просте завдання щодо безперебійного прийому декларацій. А можливо тут просте розуміння безкарності за свої дії або бездіяльність.
Як же повинна, на мою думку, працювати система.
Якщо навести простий приклад, то це аналог перевірки податкових декларацій:
• перший етап – камеральна перевірка. У випадку з Е-декларацією, перевірка арифметики, логіки і автоматична звірка з наявними паралельними базами даних, реєстрами (наприклад, реєстри нерухомості, землі, база звітів 1ДФ – про отриману заробітну плату, дивіденди або інші доходи і так далі);
• другий етап – в разі встановлення невідповідності даних Е-декларації з автоматизованими базами даних – проведення документальної перевірки, де можна запросити або отримати документальні пояснення розбіжностей (якщо вони будуть);
• третій етап – винесення рішення.
Максимально автоматизуючи аналіз першого етапу перевірки Е-декларацій – можна, без урахування людського фактора, визначити коло питань, які викликають сумніви і підлягають документальній перевірці. До речі, автоматичний аналіз нам обіцяють запустити вже кілька років, – але так і не запустили.
Ще одна проблема, з якою стикаються під час перевірки даних декларацій, це повнота і правильність заповнення державних реєстрів, а також періоди з яких вони ведуться. Крім того, декларація передбачає цифрове (вартісне) визначення майна в деклараціях, а ці дані не завжди є і, в переважній більшості, не актуальні. Наведу приклад, Форма 1 ДФ в органах ДФС накопичується лише з 1998 року (в ній міститься інформація про отримані доходи, в тому числі заробітна плата, дивіденди і т.д.). Якщо Ви в декларації вказуєте суму готівкових та безготівкових грошових коштів, які сумарно перевищують суму зазначену в формах 1ДФ з 1998 року, то до Вас виникне логічне запитання: звідки гроші? І аналогічна ситуація з усіма іншими реєстрами – нерухомості, землі, цінних речей і т.д.
Підсумовуючи, сьогодні значна частина Е-декларацій повинна потрапити під документальні перевірки. Причина проста – неоднорідність накопичень, повноти інформації та різні періоди початку ведення баз, реєстрів і т.д.
Зрозуміло, що перевірити весь масив такої інформації зараз нереально. Але починати потрібно хоча б з простого. І тут уже виникають питання до НАЗКа.
Важко зрозуміти чому не перевіряються хоча б ті декларації, де вказані чималі, а іноді і приголомшливі суми. Публікація величезних цифр в деклараціях якраз і стала головним подразником в суспільстві. НАЗК варто було б відпрацювати саме цей сегмент декларацій. Результатом був би досить великий і якісний резонанс.
І тут ми підходимо до наступної проблеми, через яку гальмується весь процес пов'язаний з Е-декларуванням. Його влучно озвучили Джон Рокфеллер в своїй всім відомій фразі: «Я можу відзвітувати за кожен зароблений мною мільйон, крім першого», і Генрі Форд «Ніколи не питайте в мене, як я заробив свій перший мільйон».
Така ж ситуація і з Е-деклараціями. Складно пояснити походження першого мільйона, якщо до цього практично ніде не працював, не кажучи вже про документальне походження і сплату податків. А це стосується дуже великої кількості декларантів.
Це і є відповідь на питання: чому повільно перевіряються декларації, чому в «ручному режимі», чому немає автоматичного аналізу і т.д.
Завжди варто пам'ятати – в «ручному режимі» дуже зручно робити преференції для своїх і влаштовувати проблеми для інших. Система електронного декларування замислювалася не як інструмент тиску, а як механізм боротьби з корупцією, механізм звітності чиновників перед людьми. А в підсумку, в теперішніх реаліях, вона викликає тільки негатив.
І дуже цікаво в цій ситуації спостерігати за інтригою, яка розгорнулася з розробниками програмного забезпечення.
Звичайно, давати оцінку правильності і об'єктивності пред'явлених звинувачень компаніям – розробникам можна лише в тому випадку, коли ознайомишся з усією доказовою базою. Але головний маркер – на сьогодні матеріали в суд не спрямовані. Це говорить про те, що слідство триває і доказова база збирається. Варто дочекатися заключної фази – рішення суду – і тоді буде все зрозуміло.
З усієї цієї історії з електронним декларуванням можна зробити простий висновок: якщо що то робиться або не робиться, значить це комусь потрібно. А потрібно це, в першу чергу, тому колу осіб, хто подає ці декларації і підлягає документальній перевірці виходячи з досить значних задекларованих цифр.