Стаття опублікована в журналі «Юрист&Закон» № 15
В наших минулих публікаціях ми вже торкались теми Е-резидентів та транслювали посили законодавців, що ця тема буде цікава в основному для іноземців – ІТ-спеціалістів та експортерів різноманітних послуг, які вирішили розпочати підприємницьку діяльність в Україні, фізично не перебуваючи на її території. Звісно, що не в інтересах іноземців запроваджується ця норма, а саме в інтересах українського бюджету, оскільки у світі зараз все більше стираються кордони, бізнес все більше масштабується та з легкістю проникає у будь-які споживацькі кола, які можуть належати до різних податкових юрисдикцій. При цьому законодавство не встигає так швидко трансформуватись та забезпечити регулювання усіх найсучасніших форм ведення бізнесу. Е-резидент – це як раз приклад адаптації українського податкового регулювання до сучасних умов ведення бізнесу.
І ось закон прийнято. Ми, звісно, ознайомились із прийнятим Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування підприємницької діяльності електронних резидентів» від 06.10.2022 №2654-IX, який вступає в дію з 1 квітня 2023 року та по суті легалізує віддалену підприємницьку діяльність нерезидентів на території України, які отримали статус Е-резидентів.
В першу чергу закцентуємо увагу, що ці норми регулюють підприємницьку діяльність саме фізичних осіб, а не юридичних утворень, оскільки для юридичних осіб – нерезидентів ПКУ вже містить цілий ряд норм щодо перебування на обліку та оподаткування отриманих прибутків від діяльності на території України, сплати податків та застосовування міжурядових угод щодо уникнення подвійного оподаткування. А от фізичних осіб, які ведуть власний бізнес у тому числі на території України, особливо в зв’язку із активними воєнними діями на території України, суттєво побільшало
Що ж іноземцям пропонує наш ПКУ?
В першу чергу – це спрощену систему оподаткування, яка вписується у єдиний податок (третя група) із стандартною ставкою – 5% (або 15% у випадку перевищення суми дозволених обсягів виручки). Для набуття статусу Е-резидента потрібно відповідати основним критеріям:
- вік від 18 років;
- без індивідуального податкового номеру;
- без посвідки на проживання на території України;
- проживати на територіях та мати громадянство країн, які не включені до спеціального Переліку держав, затвердженому центральним органом виконавчої влади (Кабінетом Міністрів України) (в розробці).
Звісно, що громадянство держави-агресора по відношенню до України (російська федерація) та громадянство країн, що включені міжнародною групою FATF з протидії відмиванню брудних грошей до переліку високоризикових юрисдикцій та до переліку держав, що мають стратегічні недоліки у сфері запобігання та протидії відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом та ін. (до «чорного» та «сірого» списку FATF) – буде обмеженням для набуття статусу Е-резидента.
Також функціонування підприємця в статусі Е-резидент накладає на нього певні обмеження в порядку здійснення його діяльності, в тому числі:
- іноземець не повинен використовувати працю найманих працівників (громадян України). Цікаво, як ця норма буде контролюватись нашими податковими органами?;
- його дохід не повинен перевищувати 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року. Для 2023 року – це 7 818,9тис.грн. або трішки більше 200 тис. Євро на рік або 16,8 тис. Євро на місяць – не захмарні суми))). Опосередковано можливо зробити висновок, що цей вартісний критерій встановлено тільки для доходу із джерелом походження в Україні на рахунки, відкриті в українських банках, а не загалом від усіх джерел іноземця, оскільки саме українські банки визначатимуться податковими агентами для сплати податків Е-резидентами;
Порядок набуття статусу Е-резидента визначений досить просто, реалізується через український прогресивний застосунок «Дія» та передбачає наступні кроки:
- зареєструватися у застосунку «Дія», подати заяву на веб-порталі чи в мобільному додатку (заява подається на англійською і подальше спілкування здійснюється англійською);
- пройти обов’язкову ідентифікацію в іноземному дипломатичному представництві в країні його реєстрації,
- отримати індивідуальний податковий номер (ІПН) та електронно-цифровий підпис (ЕЦП- Дія.Підпис);
- пройти реєстрацію платником ФОП 3-ої групи (без ПДВ) через мобільний додаток;
- відкрити дистанційно рахунок в українському банку, який в подальшому буде податковим агентом Е-резидента.
Слід зазначити, що весь документообіг Е-резидентів здійснюється засобами електронного зв’язку в електронній формі, всі розрахунки з контрагентами – безготівкові (документи, листування та комунікація з контролюючими органами, банківськими установами), із дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». І тут насправді виникатиме найбільша проблема на сьогоднішній день, оскільки процес впровадження технологічної сумісності українських цифрових підписів з європейськими ще не завершений та Україна не імплементувала жодного з більш ніж 40 міжнародних стандартів і близько 40 стандартів ЄС, пов’язаних з інфраструктурою цифрового підпису. При цьому жоден з українських стандартів не визнано як європейський або міжнародний. Відповідно, аби іноземець зміг набути статусу Е-резидента в Україні йому потрібно буде отримати ЕЦП за українським стандартом в одному із українських видавців ЕЦП (банк чи інша офіційна установа). Саме ця обставина заставляє задуматись: а чи запрацює така прогресивна інновація з моменту набрання нею чинності?
Також варто наголосити, що в ПКУ прописали досить дивну норму: Е-резидент може здійснювати діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів, АЛЕ тільки на користь нерезидентів. Доходи Е-резидента з території України можуть бути тільки пасивними (це відсотки за вкладами та цінними паперами, інвестиційні доходи, дивіденди, роялті та страхові виплати).
Тобто виходить, що вся ця система прогресивного електронного оподаткування прописана не для індивідуальних підприємців, не для стимулювання бізнес-доходів в Україні, а лише для цілей закриття питання оподаткування відсоткових/дивідендних/ліцензійних/інвестиційно-доходних платежів, які нараховуються фізичним особам-іноземцям від українських джерел. Але з переважною більшістю країн, які не є ризиковими юрисдикціями, діють угоди про уникнення подвійного оподаткування, які в свою чергу визначають ставки для такого виду пасивних доходів. Відтак запровадження Е-резидентства виглядає з одного боку як інструмент для зниження податкового навантаження, з іншого боку – інструмент, до якого треба докласти чимало зусиль, щоб скористатись).
В будь-якому випадку – тільки час покаже, чи запрацює Є-резидент та який ефект справлятиме.
З повагою,
Тетяна Савчук, аудитор
керівник практики ТЦУ та аудиту
ID Legal Group
