Стаття опублікована на порталі LIGA 360
Податкова система України поступово переходить до нової моделі взаємодії з бізнесом. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2024 р. № 854 Державна податкова служба розпочала експериментальний проєкт зі створення системи управління податковими ризиками (УПР), відомої як система податкового комплаєнсу. Проєкт розрахований на два роки та має на меті впровадження міжнародних стандартів ризик-менеджменту у практику податкового адміністрування.
Суть податкового комплаєнсу полягає в тому, щоб сформувати партнерські відносини міждержавою і платником податків. Ідеться не про покарання за порушення, а про запобігання їм завдяки прозорості, аналітиці й обміну інформацією.
Система покликана оцінювати діяльність платників через призму ризиків: реєстраційних, звітних, платіжних і деклараційних. Ризик реєстрації виникає у випадках, коли суб’єкт господарювання не стоїть на обліку або використовує сумнівні реєстраційні схеми. Ризик звітності стосується несвоєчасного чи неповного подання декларацій, ризик сплати –наявності податкового боргу, а ризик декларування – неправильного чи викривленого відображення показників у звітності.
Для реалізації цього підходу Міністерство фінансів має затвердити положення про експертну комісію ДПС, методику ідентифікації та оцінки ризиків, а також порядок формування “паспорта податкового ризику” для кожного платника. Утім, станом на жовтень 2025 року ці документи ще не затверджено, а на сайті ДПС оприлюднено лише саму Постанову № 854.
У роботі системи головну роль відіграє автоматичний аналіз даних. Податкова служба збирає відомості як із внутрішніх джерел (декларацій, фінансової звітності, облікових реєстрів), так і з зовнішніх, зокрема банківських. Отримана інформація обробляється за допомогою алгоритмів, які визначають ступінь ризиковості платника. Якщо показники виходять за межі допустимих значень, система автоматично фіксує потенційне порушення. Такий підхід дає змогу зосередити увагу органів контролю лише на платниках із високим рівнем ризику та, відповідно, скоротити кількість безпідставних перевірок і втручань у діяльність сумлінного бізнесу.
Однак на практиці податкові органи на цей час обмежуються надсиланням платникам запитів із переліком виявлених ризиків. Найчастіше в таких запитах не пояснюють, чому саме той чи той показник визнано ризиковим, натомість пропонують надати пояснення та підтвердні документи. Це створює додаткове навантаження на бухгалтерів, які мають не лише відповідати формально, а й професійно обґрунтувати економічну сутність показників.
Типові приклади податкових ризиків, зазначених у запитах
- Ризик динаміки запасів
Розрахунковий показник: <0,5 або >1,5.
Цей індикатор свідчить про дисбаланс між темпами зростання запасів і реалізації продукції. Якщо запаси збільшуються швидше, ніж продажі, податкова може підозрювати або неефективне управління, або викривлення обліку.
Водночас для імпортних підприємств із великою партійністю постачань такі коливання є економічно виправданими.
- Ризик низької питомої ваги власного капіталу.
Розрахунковий показник: >1.
Ідеться про надмірну залежність підприємства від позикових коштів. Такий ризик може вказувати на фінансову нестійкість або участь у ризикових фінансових схемах.
- Ризик перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською.
Розрахунковий показник: >1.
У цьому випадку підприємство фактично фінансує своїх контрагентів, надаючи їм тривале відстрочення платежів. Це може призвести до дефіциту обігових коштів і підвищення ризику неплатоспроможності.
- Ризик зростання дебіторської заборгованості.
Розрахунковий показник: >1,5.
Значне зростання дебіторки сигналізує про затримку оплат від клієнтів або фіктивність операцій. Якщо підприємство систематично відвантажує продукцію без належних розрахунків, це може викликати підозри у проведенні безтоварних операцій.
Важливо розуміти, що отримання запиту від органу контролю з переліком податкових ризиків не є підставою для паніки. Це радше сигнал для внутрішнього аналізу фінансової звітності. Завдання бухгалтера або фінансового фахівця – уважно з’ясувати, чому саме певний показник визнано ризиковим, перевірити правильність розрахунків, оцінити економічні причини відхилення та підготувати аргументовану відповідь із посиланням на первинні документи. Грамотне пояснення дає змогу не лише зняти питання ще на етапі запиту, а й продемонструвати податковій службі прозорість і добросовісність бізнесу.
Тому захистом від безпідставних позапланових податкових перевірок є зважена відповідь на запит ДПС, складена лише в межах ПКУ.
З повагою,
Вячеслав Коморний
податковий аудитор
ID Legal Group
