Стаття опублікована в журналі «Юрист&Закон» № 45
Питання, пов’язані з діяльністю податкових органів (нормативно-правові акти, рішення, інформаційні листи тощо) та їхніх повноважних представників (посадових осіб), є предметом повсякденного аналізу фахівців ID Лігал Груп.
Особливої актуальності цей аспект діяльності податківців набув у період законодавчо запроваджених обмежень на проведення контрольно-перевірних заходів в умовах карантину, а згодом і воєнного стану, який вимушено запроваджено внаслідок широкомасштабної неспровокованої збройної агресії рф проти нашої держави.
Опинившись у таких нестандартних умовах, держава під час пандемії відкоригувала законодавство в усіх сферах і надала можливість бізнесу працювати дистанційно, а також зняла обмеження на тривалість відпусток без збереження заробітної плати.
Суб’єкти господарювання, розуміючи очевидність отримання нових можливостей зі зменшення розміру, а інколи й обнулення податкового тягаря, масово скористалися такими законодавчими нормами й відправили своїх працівників (у деяких випадках єдиного працівника – директора) у відпустку без збереження зарплати, так названа за власний рахунок, яка в умовах довготривалого карантину затягнулася приблизно на два роки. З таким станом речей багато хто вже звикся, і з початком широкомасштабного вторгнення агресора продовжив й надалі користуватися правом на тривалу відпустку без збереження зарплати. Подекуди з працівниками навіть призупинили трудові договори, як то було передбачено законодавчими змінами щодо особливостей трудових правовідносин на період дії воєнного стану.
Водночас бізнес, як і пересічні громадяни, переживши першу хвилю шоку, розпочав пошук способів свого відновлення як за допомогою продовження діяльності, так і за допомогою її зміни. Відповідно залученими до цієї діяльності виявились і працівники, яких відправили у відпустки без збереження зарплати або трудові договори з якими призупинили на період дії воєнного стану. Причому директор, якщо він був єдиним працівником на очолюваному ним підприємстві, який згідно зі статутом відповідає за його діяльність, змушений був час від часу підписувати документи, пов’язані з діяльністю підприємства (зокрема, первинні, фінансові, банківські, звітні тощо), фіксуючи в такий спосіб періодичне виконання ним трудової функції.
На цей час податкові органи з 01 жовтня поточного року відновили проведення планових перевірок, предметом дослідження й аналізу яких будуть якраз усі питання ведення господарської діяльності платників і правильність нарахування та сплати ними податків у періоди карантину й першого року війни.
З окремих актів перевірок, складених податковими органами за наслідками дослідження питань перебування керівника у тривалій відпустці без збереження зарплати, простежується тенденція щодо очевидної перспективи нарахування платникам грошових зобов’язань із ПДФО, ВЗ та ЄСВ за весь період таких відпусток, під час яких податкові органи виявили господарську діяльність підприємства.
Аргументація податкових органів зводиться до необхідності застосування норм закону про оплату праці, принципу “оплатності праці” на підприємстві та встановлених під час контрольно-перевірних заходів фактів документального підтвердження, зокрема виконання трудової функції керівником (найманим працівником) на підставі підписаних ним документів. Причому заперечити чи спростувати такі очевидні й установлені факти виконання трудової функції директором, які може виявити податковий орган, неможливо. Для розрахунку відповідних нарахувань із ПДФО, ВЗ та ЄСВ використовують розміри мінімальної зарплати (закріплена законом гарантія оплати праці), яка діяла в період нарахування.
Запобіжником від потрапляння в такі спірні ситуації з податковими органами може бути переривання (періодичне припинення) відпусток без збереження зарплати на короткі терміни, у які буде підписано всі документи з проставленням дат їх підписання біля підпису керівника.
Другим варіантом нівелювання ризиковості таких спірних ситуацій може бути встановлення директорові підприємства неповного робочого дня, під час якого він виконуватиме трудову функцію та за який отримуватиме оплату в розмірі, що є нижчим за його посадовий оклад, установлений затвердженим штатним розписом.
Запропоновані механізми, на нашу думку, знизять розмір нарахувань грошових зобов’язань із ПДФО та ВЗ, проте незмінним залишиться нарахування ЄСВ із застосуванням розміру встановлених ставок.
ВИСНОВОК:
Враховуючи викладене, на жаль, можна констатувати, що правозастосування законодавчих норм здебільшого відрізняється від мети, яку закладав законодавець в акт законодавства під час його ухвалення.
З повагою,
Олег Нікітін, адвокат
керівник судової практики
ID Legal Group
