Стаття опублікована в журналі «Юрист&Закон» № 11
Питання, яке потребує першочергового вирішення у разі виникнення спору в платника з податковим органом є дотримання строку подання адміністративного позову до суду.
При цьому, порядок застосування шестимісячного строку для подання позову до суду є цілком очевидним та зрозумілим.
Натомість, щодо визначення строку звернення до суду після застосування платником процедури адміністративного оскарження ППР вже неодноразово тривала полеміка щодо необхідності застосування місячного строку, передбаченого нормами ПК України чи трьохмісячного строку, встановленого нормами КАС України.
Навіть, неоднозначні висновки щодо застосування таких строків вбачалися із змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, які розміщено в ЄДРСР.
В даній публікації розглянемо висновки ухвали ВП ВС від 19.12.2024 (справа № 500/2276/24) за позовом ФОП до податкового органу щодо оскарження прийнятих ППР, яка прийнята ВП ВС до розгляду після передання цієї справи КАС ВС для вирішення «виключної правової проблеми», що зумовлено необхідністю забезпечення єдності та сталості судової практики в цій категорії справ.
Сутність проблемного питання полягає в наступному.
ФОП було подано вказаний позов до податкового органу в межах трьохмісячного строку після використання процедури адміністративного оскарження ППР до податкового органу центрального рівня (досудовий порядок вирішення спору), під час якої не забезпечено захист порушеного права платника.
Позивачка обґрунтувала, що «правова колізія» у нормах ПК та КАС України щодо встановлення різних строків подання позову до суду після застосування процедури адміністративного оскарження не може перешкоджати їй у доступі до правосуддя.
У зв’язку із цим, просила суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити такий пропущений строк для подання позову до суду.
На підставі позовної заяви ФОП судом 1-ої інстанції відкрито провадження по справі.
Однак в подальшому, у зв’язку з тим, що податковим органом подано до суду клопотання про залишення вказаної позовної заяви без розгляду з огляду на пропуск ФОПом місячного строку, передбаченого нормами ПК України враховуючи, що платником використовувалася процедура адміністративного оскарження ППР, ухвалою суду 1-ої інстанції було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання до суду позовної заяви, задоволено клопотання податкового органу про залишення позовної заяви без розгляду та як наслідок залишено позовну заяву ФОП без розгляду.
Зазначену ухвалу суду 1-ої інстанції було залишено без змін постановою апеляційного суду.
Вказані судові рішення мотивовані посиланням на висновки сформовані в постановах ВС щодо застосування місячного строку для подання платником позову про оскарження ППР в судовому порядку після використання процедури їх адміністративного оскарження.
Судами попередніх інстанцій у відповідних судових рішеннях було встановлено факт звернення ФОП з позовом до суду після пропуску нею місячного строку, передбаченого нормами ПК України. При цьому, судом 1-ої інстанції не було встановлено поважних причин, які перешкоджали платнику звернутися до суду в межах такого строку, оскільки не було надано доказів, що підтверджували відповідні обставини.
ФОП не погодившись із вказаними судовими рішеннями , які на її переконання прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права і звернулася до касаційного суду з вимогами про відступ від раніше сформованих висновків у ряді постанов ВС щодо застосування норм права з подібних правовідносин, обґрунтовуючи наявністю «правової колізії» стосовно встановлення різних строків нормами ПК України та КАС України, які мають однакову юридичну силу, однак призначені для регулювання різних правових сфер. Водночас, акцентовано увагу, що сферу здійснення адміністративного судочинства регулює саме КАС України, яким встановлено трьохмісячний строк для звернення платником до суду у разі використання ним процедури адміністративного оскарження ППР, що є більшим ніж місячний строк, передбачений нормами ПК України.
ФОП зазначила, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях безпідставно застосували до спірних правовідносин в справі № 500/2276/24 норми ПК України, якими передбачено місячний строк для подання позову до суду платником після використання ним процедури адміністративного оскарження, що порушує її право на правосуддя та принцип «правової визначеності», а також вказано, що оскільки судова практика, сформована за результатами розгляду спорів з подібними правовідносинами не відноситься до джерел права, а є джерелом застосування нормативно-правових актів у різних сферах правового регулювання, якими визначаються права і обов`язків учасників правовідносин.
Касаційним судом за результатами попереднього розгляду касаційної скарги ФОП ухвалою суду було відкрито касаційне провадження. Надалі, в іншій ухвалі касаційного суду про передачу справи на розгляд ВП ВС було зазначено про наявність в спірних правовідносинах «виключної правової проблеми», що очевидно потребує формування єдиної та сталої судової практики у даній категорії справ, враховуючи необхідність забезпечення однакового доступу до правосуду усіма учасниками справи та їх рівності у користуванні процесуальними правами та обов’язками і вчиненні процесуальних дій.
Водночас, судом касаційної інстанції наголошено про наявність протилежних висновків в постановах ВС щодо застосування строків звернення до суду з позовами про оскарження ППР після використання процедури їх адміністративного оскарження.
Приймаючи до розгляду справу № 500/2276/24 ВП ВС зауважила, що на стадії прийняття справи до розгляду ВП ВС не вирішується питання про наявність/відсутність «виключної правової проблеми», у тому числі й стосовно розгляду спірних правовідносин в даній справі, оскільки таке питання вирішується під час розгляду предмету касаційного оскарження по суті, у тому числі й ВП ВС, за умови прийняття нею справи до провадження.
З матеріалів даної справи та висновків касаційного суду щодо передання справи на розгляд ВП ВС вбачається чітке окреслення проблемного правового питання, яке потребує вирішення для усунення наявної правової невизначеності та різних підходів у висновках постанов ВС у цій категорії справ, а також наведено опис сутності спору, його характер та суб’єктний склад.
Як вбачається з інформації веб-порталу «Судова влада України» наразі справа № 500/2276/24 перебуває на розгляді у ВП ВС, тож очікуватимемо результатів розгляду вказаної справи, яка впливатиме на подальше формування судової практики щодо правильності визначення платниками строку для подання позову з оскарження ППР після використання процедури адміністративного оскарження.
З повагою,
Людмила Максименко
адвокат ID Legal Group
