Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Висновки судів щодо загального порядку повідомлення податкового органу про втрату документів, – Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group для видання «Юрист&Закон»

Стаття опублікована у журналі «Юрист&Закон» № 21

В наших публікаціях, розміщених на сайті поширеною є тематика щодо повідомлення податкових органів про втрату документів, у тому числі пов’язаних із дією воєнного стану в нашій державі.

Сьогодні розглянемо висновки судів у справі № 420/9587/20, які стосуються загального порядку повідомлення податкового органу про втрату документів, передбаченого приписами ПК України.

Враховуючи, що в ЄДРСР періодично з’являються висновки ВС щодо розгляду даної категорії справ, пропонуємо у цій публікації розглянути висновки постанови ВС з найбільш актуальними висновками щодо вирішення вказаного питання.

Нагадаємо, що повідомлення про втрату (дострокового знищення/пошкодження) документів у загальному порядку здійснюється з урахуванням дотримання платником таких умов:

  • направлення податковому органу відповідного повідомлення протягом 5-ти днів з дня настання цієї події, до якого необхідно надати документи, що підтверджують факт настання події втрати (дострокового знищення/пошкодження) документів;
  • відновлення платником втрачених (достроково знищених/пошкоджених) документів протягом 90-та днів з дня наступного від направлення до податкового органу вказаного повідомлення.

При цьому, податковим органом може бути перенесено строки проведення перевірки платника до дня відновлення останнім документів та їх надання податковому органу (строк, що є не більше 120 днів з моменту подання повідомлення) у разі своєчасного подання платником вказаного повідомлення та за умови відсутності можливості проведення перевірки, пов’язаної із втратою (достроковим знищенням/пошкодженням), тобто якщо перевірці податковим органом підлягають саме документи, які було втрачено (пошкоджено/знищено), які стосуються певного періоду перевірки.

При цьому зауважимо, нормами ПК України не закріплено навіть орієнтовного переліку документів, які однозначно можуть підтвердити факти втрати (дострокового знищення/пошкодження).

У справі № 420/9587/20 податковим органом було прийнято наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника з питань законності декларування від’ємного значення із ПДВ. На наступний день після прийняття вказаного наказу платником було направлено до податкового органу повідомлення про втрату ним документів з питань діловодства та фінансово-господарських документів за звітний період, який стосується періоду, що підлягає перевірці податковим органом.

Щодо факту втрати документів платник звернувся із відповідною заявою до компетентного правоохоронного органу (копію такої заяви та листа правоохоронного органу у відповідність на вказану заяву платником надано до матеріалів справи).

Не зважаючи на це, податковим органом було проведено перевірку, за результатами її проведення складено ППР, які платником оскаржено до суду.

Суд 1-ої інстанції відмовив у задоволенні позову повністю мотивувавши своє рішення тим, що платником не було надано до матеріалів справи акт про результати роботи комісії щодо встановлення переліку документів, які відсутні та внутрішнього розслідування причин їх відсутності разом із повідомленням податкового органу про втрату документів, а тому суд зробив висновок про відсутність підстав у податкового органу для встановлення платнику строку для відновлення таких документів.

При цьому, суд також зазначив, що у зв’язку із встановленням вищевказаних обставин відсутні підстави і для задоволення вимог про скасування ППР та внесення в Реєстр заяви про повернення бюджетного відшкодування узгодженої суми з ПДВ.

Апеляційним судом було частково скасовано рішення суду 1-ої інстанції та задоволено вимоги щодо визнання протиправними та скасування ППР, оскільки платником своєчасно подано до податкового органу повідомлення про втрату документів, до якого надано довідку правоохоронного органу, яка підтверджує факт такої втрати. При цьому зазначено, що приписи ПК України не передбачають для платника обов’язку щодо надання в підтвердження факту втрати документів додаткових доказів (документів), а тому податковий орган допущено протиправну бездіяльність щодо невчинення дій для перенесення строків проведення перевірки до дати підновлення платником втрачених документів і безпідставно проведено перевірку платника.

Касаційний суд погодився із висновками суду 1-ої інстанції залишивши його в силі, а судове рішення апеляційного суду скасував з наступною мотивацією.

ВС зауважив, що у відповідності із нормами Закону про бухгалтерський облік та ПК України посадові або уповноважені особи юридичної особи несуть відповідальність  за належне ведення бухгалтерського обліку, фіксування фактів здійснення господарських операцій та зберігати первинні документи протягом встановленого строку, які є підставою для його формування.

Обов’язок щодо зберігання посадовими або уповноваженими особами юридичної особи бухгалтерських, звітних та первинних документів закріплено в Положенні про документальне забезпечення записів в бухобліку.

У цьому ж Положенні на рівні з приписами ПК України та Закону про бухоблік закріплено механізм дій у разі втрати (зникнення/знищення) документів.

Зокрема, у разі виникнення такого факту керівником юридичної особи письмово повідомляється правоохоронний орган та призначається на підприємстві комісія з для визначення переліку документів, що відсутні та проведення внутрішнього розслідування щодо встановлення причин їх відсутності (до такої комісії залучаються представники органів розслідування, охорони і держпожежнагляду).

Результати роботи комісії фіксуються у відповідному акті, що підлягає затвердженню керівником підприємства. Копія такого акту протягом 10-ти днів повинна надсилатися компетентним органам, у тому числі надсилається податковому органу, в якому на обліку знаходиться платник.

З матеріалів справи не вбачається надання платником до перевірки та до суду разом із повідомленням про втрату документів наказу про створення відповідної комісії та акту про результати її роботи.

При цьому із вказаного повідомлення до податкового органу не вбачається інформація про наявність у платника вказаних документів.

Поряд із цим, у листі правоохоронного органу наданого платником до матеріалів справи не вбачалося зазначення у ньому конкретного переліку документів, які відсутні у підприємства, а лише зазначеного їх загальні назви та види.

До того ж, як було встановлено судом 1-ої інстанції під час розгляду справи, повідомлення про втрату документів було подано після спливу встановленого 5-ти денного строку.

Таким чином вважаємо, що вказані висновки Верховного Суду мають враховуватися платниками податків у разі виникнення ситуацій щодо втрати документів задля уникнення негативних податкових наслідків.

 

З повагою,

Олег Нікітін, адвокат

керівник судової практики

ID Legal Group