Як показує практика, у суб’єктів аграрного сектору, останнім часом виникає багато запитів щодо визначення та нарахування мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ).
Так, однією із таких компаній, ще на початку січня цього року, було визначене та нараховане МПЗ, на момент розрахунку МПЗ єдиний податок (далі – ЄП), ще не був сплачений, відповідно з чим, при розрахунку не був врахований. Далі ЄП у 2023 році компанією було сплачено за 2022 рік. Втім податок не був зарахований до МПЗ, бо такий податок був сплачений після розрахунку МПЗ.
Розберемось із даною практичною ситуацією і розглянемо декілька питань що стосуються можливого законодавчого механізму перерахунку МПЗ та зарахування сплаченого ЄП в рахунок погашення раніше визначеного МПЗ та сплатити МПЗ в нарахованій у січні 2023 року сумі, а сплачений ЄП зарахувати в рахунок інших податків чи повернути як надміру сплачений?
Зрозуміло, що це не досить складні питання, але не визначившись із деякими нюансами можливо здійснити помилки, які матимуть ризики штрафів.
Податковий Кодекс вказує, що МПЗ це min величина податкового зобов’язання із сплати всіх податків пов’язаних з виготовленням та продажем власно вирощеної продукції та/або з власністю та/або користуванням земельними ділянками, віднесеними до сг угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Загальним МПЗ є сума МПЗ, визначених відносно кожної із земельних ділянок, право користування якими належить, зокрема, одній ЮО.
Для ЮО та ФОП, які зареєстровані відповідно до ЗУ «Про фермерське господарство» та є платниками ЄП 4-ї групи, і провадять таку діяльність виключно в межах фермерського господарства, різниця між сумою загального МПЗ та загальною сумою усіх сплачених податків та витрат на оренду земельних ділянок рахується шляхом віднімання від загального МПЗ загальної суми протягом звітного року таких податків та витрат на оренду сг земельних ділянок про це йдеться в п. 2971.5 ст. 2971 Податкового Кодексу.
Зразу визначимось, що відносяться до суми сплачених податків та витрат на оренду земельних ділянок:
по-перше, ЄП, а у разі переходу на спрощену систему оподаткування із загальної у звітному році, то податок на прибуток підприємств;
по-друге, ПДФО та ВЗ з чистого оподаткованого доходу від реалізації власної сг продукції (за умови переходу у звітному році із загальної на спрощену систему оподаткування);
по-третє, ПДФО та ВЗ з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або ЦПХ відносинах за виключенням доходів, які сплачені за придбані товари у фізичних осіб, з доходів за договорами оренди (суборенди, емфітевзису) земельних ділянок сг призначення;
в четверте, земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сг угідь, які використовуються для ведення аграрного бізнесу (за умови переходу в звітному році із загальної на спрощену систему оподаткування);
рентна плата, у разі її сплати за спеціальне використання води;
і на останок, 20 % витрат на сплату орендної плати за віднесені до сг угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є ЮО та/або які перебувають у власності держави або ж комунальній власності.
Але тут маємо засторогу: помилково або ж надміру сплачені у звітному році суми будь-яких податків, у сумі сплачених податків та витрат на оренду таких земельних ділянок не мають враховуватися.
Нагадаємо, що платники ЄП 4-ї групи щоквартально сплачують податок протягом 30 к. днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, у відсоткових розмірах: по 10 % – у I-му та II кварталах; 50 % – у III кварталі; 30 % – у IV кварталі.
Тепер узагальнимо, оскільки кінцевий строк сплати ЄП за 4 кв. 2022 року припадає на січень 2023 року, то сплачений у січні 2023 році такий податок може бути врахований при розрахунку МПЗ за 2023 рік і виходячи із зазначеного ЄП не буде вважатись надміру сплаченим.
Тож маємо надію, що матеріал викладений у даній публікації буде корисним для вказаних суб’єктів та не викликатиме дискусій у майбутньому.
З повагою,
Наталія Сухарева, аудитор
керівник податкової практики
ID Legal Group
