Стаття опублікована на порталі «Юрист&Закон»
Основними законодавчими актами, які регламентують указане питання, є Податковий кодекс України (далі – ПК України), Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі – Закон).
При цьому лише ПК України встановлює норми щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій. Урегулювання питання щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій іншими нормативно-правовими актами не допускається.
Пунктом 2 ст. 3 Закону передбачено, що суб’єкт господарювання, який здійснює розрахункові операції (як у готівковій, так і в безготівковій формах), повинен надати особі, яка отримує чи повертає товар, отримує послугу або відмовляється від отримання послуги, зокрема й ті товари та послуги, замовлення чи оплату яких проводять із використанням мережі “Інтернет”, під час отримання товарів і послуг розрахунковий документ.
Надання такого розрахункового документа відбувається в обов’язковому порядку.
Розрахунковий документ є документом установленої форми.
Розрахунковий документ є документом установленого змісту на повну суму проведеної господарської операції.
Розрахунковий документ може бути створений у паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій, QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
При цьому наказ Міністерства фінансів України від 21.01.2016 р. № 13 затверджує форму та зміст розрахункового документа.
Під реалізацією товару в дистанційний спосіб відповідно до пп. 14 п. 1 ст. 3 Закону України “Про електрону комерцію” варто розуміти укладення електронного документа на підставі ознайомлення покупця з характеристикою/описом товару, який надає продавець згідно із Законом України “Про електрону комерцію”, у спосіб надання доступу до інформації з каталогу, проспекту, буклета, фотографій тощо за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, який, своєю чергою, виключає можливість безпосереднього та прямого ознайомлення покупця з товаром або зі зразками товару під час укладення договору.
Розрахунки в електронній комерції провадять за допомогою платіжних інструментів, електронних грошей, у спосіб безготівкового переказу або сплати готівкою з дотриманням вимог чинного законодавства щодо оформлення готівкових і безготівкових розрахунків та в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регламентує питання надання платіжних послуг (абз. 2 п. 1 ст. 13 Закону України “Про електрону комерцію”).
Своєю чергою, відповідно до п. 3 ст. 13 Закону України “Про електрону комерцію” постачальник товарів, послуг, платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка одержала оплату за товар, послугу згідно з умовами укладеного електронного договору, зобов’язані надавати покупцеві товарів, послуг, споживачеві електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, який є підтвердженням факту одержання коштів, із зазначенням дати проведення розрахунку.
Принагідно нагадуємо, що з 1 січня 2022 року тільки фізичні особи – підприємці першої групи не мають обов’язку застосовувати РРО/ПРРО на загальних засадах.
Водночас приписи Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.07.2022 р. № 164, передбачають, що за платіжними операціями з переказу коштів, що були ініційовані з використанням платіжних інструментів через платіжні термінали (віртуальні або фізичні), має надаватися документ за операцією з використанням платіжних інструментів (квитанція платіжного термінала).
Крім того, нормами вказаного вище Положення встановлено, що квитанцію платіжного термінала можуть видати як у паперовій, так і в електронній формі.
Під час проведення операцій з використанням електронних платіжних засобів у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволено формування в електронній формі документа за операцією з використанням електронних платіжних засобів за умови доставки його користувачу.
Водночас згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 р. № 57-0007/62082) квитанція, отримана під час здійснення розрахунку за допомогою електронних платіжних засобів, не є розрахунковим документом у розумінні Закону та не належить до кола документів, які підтверджують факт відвантаження/реалізації товару, послуги, а лише підтверджують ініціювання переказу коштів із рахунка держателя електронних платіжних засобів.
Також потрібно розуміти, що в разі ініціювання держателем платіжного інструменту платіжної картки платіжної операції на користь отримувача (у т. ч., але не обмежуючись, комунальні підприємства, торговці, фізичні особи, поштові оператори) із залученням / через надавача платіжних послуг (еквайр / надавач платіжних послуг, який уклав договір з еквайром), то такий надавач платіжних послуг не є платником та не є отримувачем за проведеною платіжною операцією. Платником за такою платіжною операцією є держатель платіжного інструменту / платіжної картки, а отримувачем за такою операцією є відповідне комунальне підприємство, торговець, фізична особа, поштовий оператор.
ВИСНОВОК:
Зважаючи на викладене, якщо покупець/споживач зробив замовлення товару, послуг за допомогою мережі “Інтернет” і провів розрахунок, застосовуючи електронний платіжний засіб за допомогою платіжних сервісів, такі платіжні операції здійснюються із застосуванням реєстратора розрахункових операцій в обов’язковому порядку саме продавцем товарів, послуг та з одночасним наданням покупцеві/споживачу розрахункового документа передбаченої форми (фіскальний касовий чек із РРО/ПРРО).
Також треба враховувати, якщо визначення місця здійснення розрахунків не виявляється можливим, то застосування не є обов’язковим. У решті випадків, коли наявними є фізичне та фактичне отримання споживачем товарів, послуг, господарюючий суб’єкт має застосовувати РРО на загальних підставах.
З повагою,
Тетяна Савчук, аудитор
керівник практики ТЦУ та аудиту
ID Legal Group
