Грошові кошти, як показує практика, виконують не лише ту функцію, яку мають з давніх-давен – універсальний засіб платежу, але і все більше стають універсальним речовим доказом при розслідуванні у кримінальних провадженнях діянь з широким спектром кримінально-правової кваліфікації та об’єктом прискіпливої уваги правоохоронців, а тому в разі виявлення майже без випадків-винятків вилучаються ними під час проведення обшуків.
Та чи завжди це є правильним та виправданим – пропонуємо розібратись на прикладі ст.364 КК України.
На що перше слід звернути увагу – це те, що передбачені ст.364 КК України злочини є злочинами з матеріальним складом (тобто такі, які вважаються закінченими лише в разі настання певних матеріальних наслідків).
Які ж саме наслідки для закінченого злочину передбачає стаття 364 КК України? Частинами першою та другою цієї статті передбачені наслідки у вигляді «істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам» осіб різної правової природи та «тяжких наслідків» відповідно. Незважаючи на різні формулювання, наслідки передбачені ч.1 и ч.2 ст.364 КК України для простоти розуміння можна назвати матеріальними збитками, які можуть полягати як у недоотриманні постраждалими особами доходів, на які вони справедливо розраховують, так і у зменшенні вже наявних у них активів.
При цьому, до таких наслідків повинні призводити такі умисні дії (бездіяльність)згаданих у примітці до ст.364 КК України представників органів державної влади, місцевого самоврядування та інших перелічених у ній суб’єктів, вчинення яких було здійснено саме з метою отримання неправомірної вигоди.
Здавалося б, на цьому можна і завершити наше «розслідування»: злочин «матеріальний», майнову шкоду передбачає, неправомірну вигоду, яка в переважній більшості випадків являє собою грошові кошти теж – чим не привід, розслідуючи справу за ст.364 КК України вилучити кошти та визнати їх речовим доказом? Але це лише на перший погляд і ось, чому.
По-перше, суб’єктом злочину, передбаченого ст.364 КК України, може бути лише службова особа, а тому, якщо кримінально-правова кваліфікація не містить посилань на норми Загальної частини КК України, які передбачають види співучасті, відмінні від співвиконання, то виникає риторичне питання про те, чи можуть при такій кваліфікації вилучатись грошові кошти у особи, яка не є службовою у розумінні примітки до ст.364 КК України. На думку автора – не можуть. Але так, до честі майже всіх правоохоронних органів, буває вкрай рідко і в переважній кількості випадків кримінально-правова кваліфікація розслідуваних ними діянь надається хоч і не завжди вірна, але достатньо повна і виправдовує залучення до провадження не лише службових осіб.
А тому, слід звернути увагу на те, що, як зазначається вище, «матеріальність» складів злочинів, передбачених ст.364 КК України, полягає у завданні збитків, які хоч і підлягають грошовій оцінці, але не мають безпосереднього зв’язку з неправомірною вигодою, про яку йдеться в цій статті. Іншими словами, вид, форма, розмір неправомірної вигоди за ст.364 КК України не завжди, а точніше – майже ніколи не співпадають з відповідними характеристиками завданих збитків, неправомірна вигода та збитки не пов’язані як причина та невідворотній наслідок (в будь-якому напрямку).
І найголовніше – це те, що неправомірна вигода в ст.364 КК України описується як мета, тобто бажаний результат, який ще не наступив. Отже, диспозицією ст.364 КК України власне отримання неправомірної вигоди службовою особою не охоплюється, а відтак жодні грошові кошти при розслідуванні «чистої» ст.364 КК України не можуть бути предметом неправомірної вигоди, не можуть зберігати на собі сліди цього злочину, а тому не можуть бути речовими доказами у відповідному кримінальному провадженні.
Для «залучення» грошових коштів до провадження у вигляді речових доказів необхідно, по-перше (відповідно до ст.98 КПК України), щоб вони дійсно були матеріальними об’єктами, тобто мали готівкову форму, а, по-друге, у провадженні повинно розслідуватись діяння, яке передбачає фактичне отримання неправомірної вигоди (наприклад, ст.368 КК України). За відсутності хоча б однієї з таких умов, відсутні і підстави для визнання грошових коштів речовими доказами, що в свою чергу унеможливлює застосування до них такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Рекомендуємо враховувати це у відповідних випадках.
