Із запровадженням правил контрольованих іноземних компаній (далі – КІК) питання податкового резидентства фізичної особи набуло додаткового ключового значення. Адже статус резидента України є визначальним для виникнення обов’язків щодо:
- визначення особи контролером КІК;
- подання Звіту про КІК;
- подання Повідомлень про набуття або втрату статусу контролюючої особи;
- сплата податків з прибутку КІК.
На практиці дедалі частіше виникають ситуації, коли громадянин України фактично проживає за кордоном і вважає себе податковим нерезидентом України.
Відтак постає логічне питання: чи зберігаються у такому разі КІК-обов’язки в України, виходячи з правил Податкового кодексу України (надалі КІК)? Відповідь на зазначене питання вже частково надає індивідуальна податкова консультація ДПС, яка і є предметом цього аналізу.
Визначальним у підпункті 392.1.2 пункту 392.1 статті 392 ПКУ, є те, що контролюючою особою визнається виключно: фізична особа – резидент України
або юридична особа – резидент України яка відповідає одному з критеріїв контролю (володіння часткою, сукупний контроль або фактичний контроль).
Таким чином, резидентський статус – України і є первинною умовою визнання фізичної або юридичної особи – контролером КІК згідно ПКУ України. За відсутності такого статусу- резидента України фізична особа не може вважатися контролюючою, навіть якщо вона і володіє іноземною компанією (володіння часткою, сукупний контроль або фактичний контроль).
Наведений висновок також підтверджено в ІПК – ДПС 6191/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 19.11.2025 року.
З тексту ІПК слідує, що податкова служба акцентує, що:
- громадянство України не є автоматичною підставою для визнання особи резидентом за ПКУ;
- резидентство визначається за сукупністю критеріїв, що передбачені п.п. 14.1.213 ПКУ;
- при цьому лише у разі неможливості застосувати інші критерії, застосовується правило громадянства.
В ІПК детально перелічено загально – класичні визначальні критерії:
- місце проживання;
- постійне житло;
- центр життєвих інтересів;
- перебування 183 дні;
- лише в останню чергу — громадянство.
Більше того, що є цілком справедливим, ДПС посилається на Модельну конвенцію ОЕСР, за якою: при наявності міжнародного елементу вирішальними можуть бути правила міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.
Позиція ДПС у консультації є чіткою та логічною: обов’язок подання Звіту про КІК виникає виключно у фізичної особи – резидента України. За таких обставин, якщо з відповідної дати фізична особа фактично є податковим нерезидентом України, то така особа не є контролюючою особою з відповідного податкового періоду, відповідно вона не зобов’язана подавати Звіт про КІК за період з якого особа не є податковим нерезидентом України.
Цей висновок прямо випливає з норм ПКУ та підтверджується у наведеній ІПК.
Надалі найцікавішим питанням є питання – чи потрібно подавати Повідомлення про втрату статусу контролюючої особи КІК?
Так підпункт 392.5.5 ПКУ зобов’язує подавати повідомлення у разі:
- відчуження частки;
- припинення фактичного контролю;
- ліквідації КІК тощо.
В ІПК податкова робить чіткий та важливий висновок, що ПКУ – не визначено обов’язок подавати нерезидентом повідомлення про втрату статусу контролюючої особи.
Що є цілком законним та логічним, оскільки повідомлення — це процесуальна дія резидента України, якщо особа вже не є резидентом, то обов’язок повідомлення не виникає. Саме втрата резидентського статусу не є подією, для якої ПКУ передбачає подання повідомлення, тим паче, що документ який би підтверджував набуття статусу податкового нерезидента України в ПКУ не передбачено та податковим органом не видається.
Таким чином, відповідь на питання власника КІК є позитивним:
нерезидент України не зобов’язаний подавати повідомлення про втрату статусу контролюючої особи КІК у зв’язку з набуттям статусу податкового нерезидента України.
Але, необхідно враховувати, що податкова робить стандартне, але принципове застереження: резидентський статус визначається самостійно, але
усі критерії аналізуються у сукупності; кожна ситуація оцінюється індивідуально з урахуванням доказів (житло, доходи, рахунки, сім’я, бізнес тощо).
Це означає, що помилкове або формальне самовизначення нерезидентства України може призвести до податкових ризиків, штрафів і донарахувань.
Отже на підставі аналізу норм ПКУ та наведеної ІПК можна зробити такі висновки:
- Фізична особа – податковий нерезидент України не є контролюючою особою КІК, навіть якщо вона володіє іноземною компанією.
- Така особа не зобов’язана подавати Звіт про КІК за період, у якому вона є нерезидентом.
- Повідомлення про втрату статусу контролюючої особи у зв’язку з втратою резидентства України подавати не потрібно, оскільки ПКУ не передбачає такого обов’язку для нерезидентів України.
- Ключовим залишається коректне та документально підтверджене визначення податкового нерезидентства України.
З повагою,
Олена Дащенко
консультант з міжнародного оподаткування
ID Legal Group
