Статус, повноваження та діяльність адвоката завжди були і залишаються предметом пильної уваги та вивчення, зокрема з боку державних органів. В результаті систематичних дій та прийнятих рішень державних органів, спрямованих на доведення тих чи інших тверджень, ситуації нерідко стають предметом розгляду спорів в судах за результатами яких для адвокатів можуть наставати відповідні наслідки, в тому числі й негативні.
Обставини суперечки між адвокатом та Київським центром зайнятості (далі – ЦЗ) переросли у судовий спір в результаті розгляду та вирішення якого було у справі № 761/38813/21 ухвалено постанову ВП ВС від 28.08.2024 із висновками якої пропонуємо ознайомитися у даній публікації. На наше переконання, висновки, які сформовані у вказаній постанові ВП ВС можуть призвести до настання негативних наслідків для адвокатів, які мають діюче свідоцтво адвоката, однак не перебувають у трудових відносинах і не сплачують ЄСВ до бюджету.
Зміст спору полягає у тому, що центр зайнятості звернувся до суду із позовом до адвоката з вимогою стягнення безпідставно отриманих коштів, які були виплачені йому як безробітному незважаючи, що у нього в цей період було наявне свідоцтво адвоката, дія якого не зупинялась та не припинялась.
Суд 1-ої інстанції у задоволенні позову ЦЗ відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду 1-ої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ЦЗ задоволено.
Суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що адвокатська діяльність є «незалежною професійною діяльністю» відповідно до норм закону, тому адвокат не може вважатися незайнятою особою з моменту отримання ним свідоцтва, яке надає йому право здійснювати адвокатську діяльність (далі – свідоцтво адвоката) незалежно від часу взяття його на облік податковими органами із статусом «самозайнятої особи».
Адвокатом було подано касаційну скаргу на постанову апеляційного суду до касаційного суду, вказана справа в подальшому була передана на розгляд до ВП ВС.
Розглядаючи касаційну скаргу адвоката та переглядаючи судове рішення апеляційної інстанції ВП ВС відмовила у задоволенні скарги адвоката та сформувала наступні висновки.
Відповідно до спеціального закону, який регулює адвокатську діяльність адвокат, який не перебуває у трудових відносинах з адвокатським об’єднанням чи бюро, а працює індивідуально (самостійно) являється «самозайнятою особою».
Закон про ЄСВ у редакції до 31.12.2014 року адвокатів відносить до осіб, які самостійно забезпечують себе роботою за виключенням випадків коли вони є найманими працівниками чи підприємцями. В подальшому при зміні редакції вказаного закону перелік «самозайнятих осіб» не запроваджено, однак залишено визначення кола осіб, які провадять «незалежну професійну діяльність», який залишився із попередньої редакції закону незмінним.
Порівняно з визначенням ПК щодо осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність», до яких належать також і адвокати.
Проаналізувавши норми статей 1,4,7 Закону про ЄСВ ВП ВС зробила висновок, що після отримання свідоцтва адвоката особа має можливість реалізувати право на роботу з метою отримання доходу від цієї роботи, набуває статусу «самозайнята особа» і повинна сплачувати ЄСВ. При цьому, законодавець не позбавляє адвоката статусу «особи, яка провадить незалежну професійну діяльність», на період неотримання останнім заробітку (доходу) та не звільняє адвоката від обов`язку сплачувати ЄСВ.
Також наголошено, що адвокат звільняється від сплати ЄСВ у разі, якщо він є найманим працівником, оскільки в цьому випадку мета збору ЄСВ досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Враховуючи, що адвокат наділений правом без зазначення конкретних причин зупинити адвокатську діяльність або припинити її з втратою права на провадження адвокатської діяльності, ВП ВС зробила висновок, що наявність діючого свідоцтва виключає можливість надання адвокату, який провадить діяльність самостійно, статусу «безробітного».
Варто звернути увагу, що приписи ПК визначають висновки ВП ВС з питань застосування норм права. як підставу для звільнення платника від відповідальності, а у зворотному випадку і для покладання на платника фінансової відповідальності. Таким чином, на підставі висновків вказаної постанови ВП ВС може виникнути нова категорія спорів з адвокатами, які провадять діяльність самостійно, не являються найманими працівниками і не сплачували ЄСВ з питань стягнення несплаченого внеску до бюджету. Враховуючи, що Закон про ЄСВ передбачає, що строки давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з ЄСВ не застосовується, отже вказана категорія справ має усі шанси стати значною та актуальною до відступу ВП ВС від наведеного в постанові висновку.
З повагою,
Олег Нікітін, адвокат
керівник судової практики ID Legal Group
