Сьогодні ми розглянемо аналіз висновку постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі – Суд касаційної інстанції) від 15.01.2019 у справі № 826/25591/15 щодо виконання обов’язку із сплати земельного податку при зміні статусу платника.
Право фізичної особи на реалізацію підприємницької діяльності закріплено Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), і виникає з моменту державної реєстрації його у статусі фізичної особи-підприємця (далі – ФОП).
При цьому ЦК України передбачено, що підприємницьку діяльність ФОП регулюють ті ж акти законодавства, що регулюють відповідну діяльність юридичних осіб, за винятком інших положень передбачених законом або які випливають із суті певних відносин.
Господарський кодекс України в свою чергу відносить ФОП зареєстрованих у встановленому порядку до суб’єктів господарювання.
Відносини, пов’язані з нарахуванням та сплатою податків (зборів) регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).
У справі № 826/25591/15 підставою для оскарження рішення податкового органу (далі – ППР) стало те, що платник (позивач) є власником будівель і споруд (далі – об’єкти нерухомості), що розташовані на земельній ділянці, яка і була об’єктом сплати земельного податку.
Під час розгляду справи судами встановлено, що право власності на об’єкти нерухомості виникло на підставі договору купівлі-продажу цих об’єктів від 29.07.2008, на момент реєстрації права власності на такі об’єкти, вони знаходиться на вказаній земельній ділянці.
Суди першої та апеляційної інстанцій при задоволенні позовних вимог керувалися тим, що позивач є платником єдиного податку, віднесений з 01.01.2015 до третьої групи платників цього податку, а видами його діяльності, в тому числі є складське господарство та надання в оренду та експлуатацію власного (або орендованого) нерухомого майна, при цьому земельна ділянка ним використовується у господарській діяльності шляхом передачі розміщених на ній будівель та споруд в оренду третім особам. Тому, суди зробили висновок про звільнення цього платника від сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розташовані об’єкти нерухомості.
Натомість, Суд касаційної інстанції зробив висновок, що фізична особа (власник земельної ділянки) навіть при зміні свого статусу на ФОП (суб’єкта господарювання) не може бути звільнений від обов'язку сплатити земельний податок.
Наявність у ФОПа спрощеної системи оподаткування не звільняє його від виконання обов’язків щодо сплати податків, а встановлює інші умови (вимоги), порядок і механізм їх сплати, при порушенні яких передбачена можливість їх сплати на загальних підставах.
Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що ФОП, який є власником земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності, при цьому звільнення від сплати земельного податку у випадку надання в найм окремо об’єктів нерухомості без земельної ділянки, на якій вони розміщені, законодавством не встановлено.
Отже, згідно норм ПК України (в редакції яка діла на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок сплати земельного податку пов’язаний з моментом виникнення у платника права власності на цю земельну ділянку і діє до моменту припинення у нього такого права.
Обов'язок сплатити земельний податок не припиняється у разі набуття власником земельної ділянки статусу ФОП та обрання ним певного виду економічної діяльності або системи оподаткування, що не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Отже, оскільки із набуттям статусу ФОП ця особа не втрачає права власності на землю, тому відповідно вона не звільняється від обов'язку сплатити податок до бюджету.
За таких обставин Суд касаційної інстанції вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки ФОП як платник єдиного податку не позбавляється обов’язку щодо сплати земельного податку за земельну ділянку на якій розташовані об’єкти нерухомості, що надаються в оренду або експлуатацію.
Підсумовуючи позицію Суду хочемо наголосити, що згідно із Законом платником земельного податку є власник, або користувач земельної ділянки. Відповідно фізична особа, яка набула статусу ФОП, як власник земельної ділянки, не визначивши її користувача у договірних відносинах, тобто не передавши її разом із об’єктом нерухомості в оренду, що передбачає виникнення обов’язку щодо сплати податку у користувача такої ділянки, залишився зобов’язаним сплачувати земельний податок, як її власник.
Ухвалене рішення суду може стати підставою для запровадження контролюючими органами цілого напрямку контрольно-перевірочних заходів з відпрацювання власників об’єктів нерухомості, які являються ФОПами на спрощеній системі обліку і звітності та здійснюють господарську діяльність у вигляді передання його в оренду і не сплачують при цьому земельний податок.
Враховуючи викладене, можемо рекомендувати фізичним особам власникам об’єкта нерухомості та землі, де він розташований, які зареєстровані ФОПами на спрощеній системі обліку і звітності та здійснюють свою господарську діяльність здаючи нерухоме майно в оренду, переглянути укладенні договори оренди на предмет наявності в них приписів про передачу земельної ділянки в складі об’єкта оренди.
