Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Харчування співробітників. Бути чи не бути додатковому благу, – Тетяна Савчук, аудитор ID Legal Group

Питання безоплатного харчування час від часу виникає майже у всіх платників податків. Одні роботодавці, намагаючись створити комфортні умови праці своїм працівникам, забезпечують регулярне харчування співробітників, інші компанії періодично організовують різного роду заходи (конференції, семінари), на яких також забезпечується харчування учасників. Відтак питання, чи потрібно розглядати харчування як додаткове благо фізичних осіб (співробітників чи сторонніх осіб) та, відповідно, оподатковувати ПДФО, військовим збором та, можливо, і ЄСВ є актуальним.

Приводом звернутись до теми безоплатного харчування співробітників стала ІПК центрального фіскального органу від 03.06.2019р. № 2535/6/99-99-13-02-03-15. Видання зазначеної ІПК супроводжувалось судовими провадженнями. Що ж стало причиною звернення до суду компанії, якаотрималазазначену ІПК? Звісно ж щоІПКбільшрання, висновкиякої, вочевидь, платникаподатків не задовольнили.

Так, з мотивувальної частини Рішення Харківського окружного адміністративного суду №520/8584/18 від 29.01.2019 року зрозуміло, що розглядалась ситуація стосовно: ідентифікації додаткового блага для співробітників, якщо для них забезпечене харчування протягом робочого часу у вигляді шведського столу. Таке харчування було передбачено положеннями Колективного договору Товариства. Також розглядалось питання чи може бути вартість такого харчування базою для нарахування ЄСВ, якщо неможливо чітко ідентифікувати кількість з’їдених продуктів кожним співробітником.

Попередньо отриманою ІПК №3151/ІПК/28-10-01-03-11 від 26.12.2017, контролюючий орган роз’яснив, що дохід, отриманий фізичною особою як додаткове благо у вигляді вартості громадського харчування включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника та оподатковується ПДФО, військовим збором та є базою нарахування єдиного внеску. Зазначена ІПК була скасована лише у апеляційному порядку 01.08.2018 року, після чого платник податків знову звернувся до офісу ДФС з проханням роз’яснити поставлені раніше запитання, проте з урахуванням висновків апеляційного суду.

Висновки нової ІПК №3853/6/99-99-13-02-03-15/ІПК від 05.09.2018, ґрунтувались на тому, що хоча вартість громадського харчування в кафетерії та кімнаті для прийому їжі і не є додатковим благом (в розумінні п.п. 14.1.47ст.14 ПКУ), проте має включатись до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковуватись ПДФО, ВЗ на загальних підставах, і є базою нарахування даного внеску.

Платник податків не погодився і з таким тлумаченням ситуації органом ДФС та знову звернувся до суду, в результаті чого судом було визнано наступне.

У випадку, коли підприємство організовує харчування за принципом «шведський стіл», неможливо визначити, яку кількість продуктів спожив той чи інший співробітник, тобто не може бути персоніфіковане таке харчування.

Також суд звертає увагу, що інші види доходу, які були надані роботодавцем фізичній особі (працівнику такого роботодавця/податкового агента) і можуть не розглядатись як додаткове благо за двох умов: перша –  їх виплата/надання передбачені положеннями чинного колдоговору, друга – включення до складу собівартості. Тобто, з дотриманням цих умов, не включаються до загального доходу фізичної особи, який підлягає оподаткуванню.

Підкреслимо важливість висновку судової апеляційної інстанції: вартість харчування працівників по «шведському принципу» не вважається додатковим благом, відповідно не оподатковується (звільняється) від оподаткування ПДФО та ВЗ. Крім цього, не може розглядатися як база нарахування ЕСВ.

І от на виконання Рішення Харківського окружного адміністративного суду № 520/8584/18 від 29.01.2019 року органом ДФС була видана ІПК від 03.06.2019р. № 2535/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, головний меседж якої зводиться до наступного: не включення доходів у вигляді харчування за принципом «шведського столу» до додаткового блага не дає підстав вважати такі доходи звільненими від оподаткування ПДФО і військовим збором. Вказані доходи не є додатковим благом, проте цілком можуть бути класифіковані як інші доходи фізичної особи, які є і об’єктом оподаткування ПДФО, і базою для нарахування ВЗ, і втому числі не є звільненими від нарахування ЄСВ. А неможливість персоніфікувати отриманий дохід не може слугувати підставою для звільнення працівника від сплати відповідних податків та зборів, тим паче, що фізична особа зобов'язана подавати інформацію про РНОКПП юридичним особам, що виплачують їй доходи.

Спостерігаючи за тим, з якою наполегливістю орган ДФС намагається оподатковувати доходи у вигляді безоплатного харчування, в тому числі і за принципом «шведський стіл», посилаючись на те, що закуповується стільки продуктів, скільки є у підприємства працівників, можна передбачити, що вирахування суми доходу здійснюватиметься простим способом ділення загальної вартості продуктів на кількість співробітників.

Але це вже буде зовсім інша історія – відстояти податковому агенту чи працівнику саме той обсяг іншого блага у вигляді харчування, що підлягає оподаткуванню, який спожив саме той чи інший співробітник. Наразі така судова практика нам ще не зустрічалась.