Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Застосування штрафних санкцій у договорі повинно бути об’єктивним та вибірковим, – Людмила Максименко, адвокат ID Legal Group

Незважаючи на триваючу дію воєнного стану в країні, продовження здійснення діяльності суб’єктами господарювання передбачає необхідність укладення ними різних видів договорів в залежності від видів обраної господарської діяльності.

Тому тематика щодо порядку застосування штрафних санкцій в господарських спорах є актуальною на даний час.

Притягнення до відповідальності сторони за договором є наслідком порушення нею покладених договірних зобов’язань (прострочення їх виконання).

Розділ «Відповідальність сторін» за порушення договірних зобов’язань прописаний у кожному виді договору, і включає в себе певний набір видів штрафних санкцій, який може бути застосовано до винної сторони (боржника), у разі порушення договірних зобов’язань.

За змістом ст.ст. 230-232 ГК України штрафні санкції мають такі види: неустойка, штраф, пеня, які можуть застосовуватися як одночасно, так і кожна з них окремо.

У цій публікації розглянемо висновки господарських судів в справі № 910/12876/19, особливо висновки постанови ВП ВС з питань застосування штрафних санкцій, вказаних в господарських договорах.

В даній справі предметом спору стали правомірність визначення розміру штрафних санкцій та їх видів, які підлягали застосуванню у спірних договірних відносинах.

Так, розділ відповідальності в договорі про надання послуг передбачав відповідальність у вигляді пені за прострочення зобов’язань і штрафів за прострочення зобов’язань понад 10 днів та за прострочення зобов’язань понад 30 днів.

Суди попередніх інстанцій визначили, що укладений між сторонами договір за його змістом та правовою природою є саме договором підряду, оскільки в ньому містяться зобов’язання щодо виконання робіт та щодо передачі у власність замовникові майнового результату цих робіт програмного продукту.

Зокрема, суди попередніх інстанцій встановивши обставини справи та з’ясувавши факт порушення відповідачем (підрядником) строку надання послуг, правильність визначення позивачем  (замовником) розміру та одночасного застосування до винної сторони штрафних санкцій у вигляді пені та двох видів штрафу за прострочення договірних зобов’язань, які узгоджені сторонами в укладеному договорі, зробили висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову (відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення авансового платежу).

Мотивацією судів у даній справі стало те, що норми ст.ст. 230-231 ГК України не містять заборони щодо одночасного застосування декількох видів штрафних санкцій (в даному випадку пені та штрафу, які є різними видами штрафних санкцій, але застосовуються в межах одного виду відповідальності), застосування двох видів штрафів, що стосуються різних порушень підрядником договірних зобов’язань, оскільки мають різні строки їх прострочення, при цьому визначення розміру штрафних санкцій по кожному окремому етапу договору про надання послуг відповідає і вимогам норм цивільного та господарського законодавства, і умовам Договору, а розрахунок штрафних санкцій є арифметично вірним.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції та залишив його рішення без змін.

Касаційним судом було відкрито провадження, і справу передано на розгляд ВП ВС з урахуванням правових позицій у подібних справах та мотивацією щодо наявності повноважень суду для об’єктивності визначення ним розміру штрафних санкцій (зокрема, за необхідності зменшення їх розміру з урахуванням фактичних обставин справи та наявних доказів) та дотримання порядку їх застосування, оскільки, на думку Касаційного суду, одночасне застосування за один той самий період двох штрафів, які по суті є штрафними санкціями одного виду, суперечить приписам ст. 61 Конституції України щодо заборони двічі притягати особу до одного виду відповідальності за одне правопорушення.

Правова проблема, на думку Касаційного суду, полягає у відсутності єдиного практичного застосування господарськими судами норм ЦК України щодо порядку застосування штрафних санкцій, визначених договорами та ст. 61 Конституції України.

ВП ВС у постанові від 01.06.2021 р. зазначив власні висновки щодо вирішення спірного питання з урахуванням наявної судової практики в подібних спорах та сформував правову позицію щодо порядку застосування штрафних санкцій, вказаних в господарських договорах.

1. Щодо розміру визначення пені за договором підрядуВП ВС зазначено, що суди попередніх інстанцій зробили хибний висновок щодо правильності визначення позивачем розрахунку пені, оскільки нарахування пені за прострочення виконання кожного окремого етапу робіт суперечить як положенням Договору, за яким передбачено здійснення усього комплексу робіт і тому нарахування пені також має здійснюватися за увесь цей період загалом, так і ст. 61 Конституції України (щодо заборони подвійного притягнення до однієї юридичної відповідальності за те саме правопорушення). Тобто, стягненню підлягатиме пеня у меншому розмірі, розрахованому в цілому за весь період прострочення виконання комплексу робіт за договором.

2. Щодо розміру та порядку застосування подвійного штрафуВП ВС зауважив, що стягнення штрафів за прострочення виконання договірних зобов’язань понад 10 та понад 30 днів по суті є подвійною відповідальністю за прострочення виконання зобов’язань, оскільки з матеріалів справи вбачається вчинення підрядником (відповідачем) одного порушення протягом одного й того самого строку (прострочення виконання зобов’язання понад 30 днів), в який включається прострочення виконання зобов’язання понад 10 днів.

Натомість, застосування двох штрафів за прострочення виконання зобов’язання понад 10 та 30 днів суперечить нормі ст. 61 Конституції України. Тобто, стягненню підлягатиме лише один штраф за прострочення виконання зобов’язання понад 30 днів, а в іншій частині визначення розміру штрафу необхідно відмовити.

3. Правовий висновок ВП ВС у цій справі,який підлягатиме застосуванню й в інших подібних спорах, полягає в тому, одночасне застосування пені та штрафу до боржника, що прострочив виконання зобов’язання узгоджується із приписами ст. 231 ГК України та ст.ст. 6 і 627 ЦК України щодо реалізації принципу свободи договору.

Однак, реалізація принципу недопущення подвійної відповідальності за одне порушення, передбачене в ст. 61 Конституції України полягає у відсутності можливості застосування декількох штрафів за той же період за одне порушення – прострочення виконання зобов’язання, навіть якщо такі положення узгоджені сторонами в договорі.

Як наслідок, в результаті розгляду ВП ВС касаційної скарги, поданої відповідачем, частково скасовано рішення судів попередніх інстанцій щодо застосування пені та штрафу і в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову, а в іншій частині задоволення позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

 

З повагою,

Людмила Максименко

адвокат ID Legal Group