В сучасних умовах, коли держава в цілому задекларувала свій курс на впровадження світових та європейських стандартів в усіх сферах її функціонування, здавалося б день від дня ми повинні відчувати все більше і більше покращень. Однак, у деяких державних органів і установ, які кожен в своїй частині повинні втілювати в життя цей стратегічний план, виявляється є свій власний і досить дивний підхід до виконання такого їх завдання.
Не є виключенням в цьому плані і органи, що проводять досудове розслідування у податкових та пов’язаних з ними кримінальних провадженнях.
Так, замість аналізувати, систематизувати допущені помилки, намагатись розробити алгоритм дій по виправленню у встановленому законом порядку вже допущених помилок та запобіганню допущення нових, слідчі органів податкової міліції та процесуальні керівники воліють або не помічати їх, або, помітивши, до останнього приховувати їх від сторонніх очей.
Одним зі способів досягнення цієї мети, який висвітлювався нами в попередніх публікаціях, є якнайдовше утримання особи, інтересів якої безпосередньо стосується кримінальне провадження за податковими злочинами, в такому процесуальному статусі, який не тільки не дозволяє їй ознайомитися з тими матеріалами, які є в розпорядженні слідчого, але і «розбавити» їх своїми.
В подальшому, користуючись своєю процесуальною самостійністю, встановленою ч.5 ст.40 КПК України, слідчий вирішує, що в матеріалах кримінального провадження достатньо доказів для складання повідомлення про підозру та власне повідомлення про неї особі, яка і так фактично в статусі підозрюваного перебувала з самого початку, але не могла це використати для свого захисту.
Досить часто від моменту повідомлення про підозру до моменту повідомлення підозрюваного прокурором або слідчим за його дорученням про закінчення досудового розслідування проходить час, необхідний лише для виконання пов’язаних з цим процесуальних формальностей і допиту підозрюваного.
Цього для людини, яка вперше опинилась «клієнтом» слідчого-податківця, вочевидь недостатньо і навряд чи вона зможе самостійно в такий короткий час визначитись з тим, які докази, в якому порядку і в які строки вона має право (або навіть – необхідність).
Зарадити такому безпорадному стану дозолить один універсальний «рецепт» – своєчасне, без будь-яких зволікань звернення до досвідченого адвоката, який спеціалізується на веденні податкових справ і добре знайомий з алгоритмом, якого дотримуються у своїй роботі слідчі органів ДФС. Зробити це необхідно, навіть в тому випадку, коли фраза «…в якості свідка…» з повістки чи телефонного виклику підступно заспокоює.
Відповідно до положень КПК України, між моментом отримання виклику на допит та моментом, на який особа викликається, повинно бути не менше трьох днів, які можна і необхідно використати в своїх інтересах.
Наприклад, викликаючи до себе для допиту, слідчий, серед іншого, повинен повідомити, «найменування (номер) кримінального провадження»особа викликається. Можна сперечатись щодо змісту і обсягу інформації, що криється за цією фразою, однак, для досвідченого адвоката у податкових справах навіть одного номера провадження може виявитись достатньо для того, щоб отримати про це провадження набагато більше інформації, ніж слідчий волів би повідомити на цьому етапі.
Так, використовуючи номер провадження та загальнодоступний, але – на диво – не такий вже загальновідомий Єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДРСР), досвідчений адвокат зможе отримати достатньо великий обсяг корисної для роботи з клієнтом інформації: статті Кримінального кодексу України, за якими відкрито провадження; фактичні обставини, які слідство (а в деяких випадках – і слідчий суддя) вважає встановленими; яким чином ці обставини стосуються інтересів клієнта; які процесуальні та слідчі дії були проведені чи ініційовані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні, які їх результати і багато іншого.
Цього, здебільшого, виявляється достатнім для того, щоб визначитись чи дійсно, а не лише формально клієнт є свідком у кримінальному провадженні, чи такому «свідку» необхідний захист, а відтак – і з його основними моментами.
В першому (і чесно кажучи – нечастому) випадку все доволі зрозуміло: слід просто утриматись від будь-яких дій чи повідомлення інформації, які призведуть до радикальної зміни становища. А в другому – враховуючи «паперовість» принципу презумпції невинуватості, стороні фактичного захисту доводиться вирішувати відразу декілька питань: які докази в неї наразі є на спростування позиції слідства; яких доказів у неї немає, але вони потрібні і захист може їх здобути; і головне – як всі ці докази долучити до матеріалів провадження?
Ті докази, які вже є в наявності, доречно подати під час першого допиту (зміст якого ще до його початку з достатньою точністю також встановлюється досвідченим адвокатом) в якості додатків до відповідного протоколу. Такими доказами можуть бути:
– оформлені контролюючими органами акти перевірок, в яких встановлюється факт відсутності порушень з боку платника податків, які, на думку слідства, нібито, мали місце;
– судові рішення про скасування податкових повідомлень-рішень, що стосуються обставин, які досліджуються в провадженні;
– в необхідних випадках – первісні бухгалтерські та інші документи тощо.
Фактично проведений допит зазвичай доповнює картину щодо переліку обставин, на які слід звернути увагу, і дозволяє перейти до наступного етапу: створення нових джерел доказів, які обов’язково стануть у нагоді в подальшому.
Так, одночасно з тим, як адвокат, будучи спеціалістом саме в галузях кримінального права та процесу, працює над спростуванням припущення слідства про умисність інкримінованих «свідку» діянь, він звертається до іншого спеціаліста, який спеціалізується на податковій справі, та з’ясовує у нього, чи взагалі допущено клієнтом порушення норм податкового законодавства і, навіть якщо так, то чи призвело воно до фактичного ненадходження коштів до бюджету саме в тому розмірі, який є необхідним для відкриття та «існування» відповідного кримінального провадження.
Звичайно, що ефективність таких заходів суттєво збільшується, коли адвокат та інші залучені спеціалісти: податкові консультанти, аудитори, бухгалтери і т.п. утворюють єдину команду, здатну оперативно, повно та всебічно аналізувати ситуацію, в якій опинився клієнт, і таким же чином реагувати на неї.
За результатами цієї роботи створюються відповідні висновки, які в разі доцільності також можуть бути долучені до матеріалів провадження під час другого чи будь-якого іншого наступного допитів.
При цьому, треба мати на увазі, що лише слідчий приймає рішення про те, кого, коли, про що і чи потрібно взагалі допитувати, тому необхідно створити умови, які б не залишили йому вибору. Наприклад, направити йому (а в разі необхідності – неодноразово) повідомлення про те, що клієнту відомі певні обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (головна ознака свідка) і він готовий повідомити їх, підкріпивши документально. Повідомлення – не клопотання і може бути подане особою з будь-яким статусом.
Нерідко висновки, про які йшлося вище, і активність «свідка» щодо їх використання у кримінальному провадженні, вже є достатніми для того щоб слідчий втратив інтерес до нього особисто або до кримінального провадження в цілому та закрив його.
Однак, якщо слідчий та його процесуальний керівник, незважаючи на отримані докази, виявляють недоречну наполегливість в боротьбі за «право» кримінального провадження на існування, в деяких випадках доцільним є звернення до контролюючого органу із заявою про проведення позапланової перевірки з питань, що досліджуються у кримінальному провадженні. Зайвим буде казати, що на цей крок можна йти лише будучи абсолютно впевненим у правоті клієнта, підтвердженої вищезгаданими висновками.
Для слідчого, який в більшості випадків акту такої перевірки зможе протиставити лише рапорти оперативних співробітників або аналітичні довідки про можливе ненадходження коштів до бюджету, залишиться єдиний правомірний порядок дій – закрити провадження.
Однак, описаний розвиток подій може мати місце лише в разі своєчасного звернення за кваліфікованою правовою допомогою. А що ж робити, коли з тих чи інших причин адвокат був залучений до участі у провадженні вже після того, як дорогоцінний час на долучення доказів до матеріалів досудового розслідування вже втрачено? Про це в нашій наступній статті.
З повагою,
Микита Задорожний, адвокат
юридичного об’єднання ID Legal Group
